середа, 31 жовтня 2012 р.


     Листопад

                             

                 
ЛИСТОПАД

Качур ходить по садах,
По дорогах, по ставах.
Ронить качур сизе пір'я
На дахи і на подвір'я.
Ходить, тужить і голосить —
За собою кличе осінь.
Осінь каже: — Почекай
Відлітати в теплий край. —
Ронить пір'я — рад не рад —
Качурів листопад.
О. Сенатович


ЛИСТОПАД

Розпочався листопад,
Пожовтів вишневий сад.
Сонячно всміхаються мені
Золотисті яблучка смачні.
О. Шита


ЛИСТОПАД

Листопад. Холодний вітер
Загойдав деревам віти,
День короткий, сонце низько,
І зима уже так близько.
Он безлистий гай сумує,
Щебет птахів він не чує.
І застигло в тузі поле,
Переоране і голе.
Горобина — у намисті,
Під ногами — килим з листя,
Небом сунуть хмари грізні —
Хазяйнує осінь пізня...


ЛИСТОПАД

Плаче жовтий ліс листками,
Плаче хмаронька дощем,
Зайченя мале, без мами,
Змокло бідне, під кущем.
В полі вихри тужно грають,
Пісня їх, мов ніч, сумна,—
Тільки діти не скучають,
Про весну казки читають,
В них у серці все весна.
Р. Завадович


ЛИСТОПАД

Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
А. Житкевич


ЛИСТОПАД

Листя з лип і берез
Осипається,
За стебло верболіз зачіпається.
Стали трави, стежки
Золотистими,
А тоненькі гілки –
Та й безлистими.
А як буде весні
Путь простелено,
Знов на тому гіллі
Стане зелено.
О. Орач


ПІЗНІЙ ІДЕ ЛИСТОПАД

Трави зів'яли, і квіти не квітнуть,
Хоч умивають їх роси-дощі.
Осінь відквітла, відлітувала,
Віддарувала нам дні золоті.
Осінь з сльозами відходить,
Ронить під ноги свій лист,
Гуси полинули в вирій,
Чути лиш ворона крик.
Сонце з-за хмар не виходить.
Небо у сум повилось.
Тягнуться сиві тумани,
Мрякою все затяглось.
Стихли вітри-буревії,
Десь причаїлись, мовчать.
Осінь в дорогу далеку
Йде по зів'ялих листах.
Плачуть дерева дощами,
В тихій задумі стоять.
Осінь прощається з нами —
Пізній іде листопад.
А. Камінчук


ЖОВТЕНЬ І ЛИСТОПАД

Жовтень кликав листопада:
— Брате, йди, потрібна рада!
Що робити маю я?..
Погиба краса моя...

Кучері мої злотисті
З верховіть вітриська бистрі
Обдирають кожен день,
Залишають голий пень.

Листопад на нього глянув:
— В гості буду рано-рано
І тобі твою красу
В подарунок принесу.

Ніч минула; жовтий ліс
Похмурнішав і обліз.
Друга — й зовсім занімів,
Білу шапочку надів.

Жовтень сумно усміхнувся,
Вправо, вліво обернувся
І побачив: листопад
Марно не дає порад.
М. Калачуба


ЛИСТОПАД

Листопад несе в ковші
Сірі хмари і дощі.
Листя все пооблітало,
І пташок в лісах не стало.
Відлетіли ластівки,
Білі лебеді й шпаки,
Журавлі і качки сірі –
Всі полинули у вирій.
А горобчики, малята,
Будуть з нами зимувати.
О. Коваленко

 З сайту  "Дошколенок " http://doshkolenok.kiev.ua/skazki-legendy/410-12-.html


четвер, 4 жовтня 2012 р.

                        1 жовтня – Міжнародний день людей похилого віку

«Пусть жизнь нещадно коротка,
Но выше горьких сожалений
Рука, не терпящая лени,
В которой тяжесть молотка,
В которой серп или штурвал,
Перо, лекало иль зубило…
Ушёл, как смену передал,
Чтоб мастерство бессмертным было»

   Міжнародний день людей похилого віку відзначається щорічно 1 жовтня з 1991 року. День літньої людини – це чисте і світле свято. Свято наших батьків, бабусь та дідусів, день, коли ми віддаємо їм свою любов і повагу.
   Метою його святкування є зосередження уваги на проблемах літніх людей, підвищення рівня поінформованості суспільства щодо питань демографічного старіння, індивідуальних та соціальних потреб літніх людей, їх внесок в суспільний розвиток, необхідності зміни ставлення до літніх людей, необхідного догляду, забезпечення їм незалежності, участі в житті громадськості.
   Наближаючись до останньої межі, багато хто з них відчув всю серйозність, чи, навпаки марність життя. До них прийшли хвороби, бідність, залежність, самотність, втрати… Їх забули, до них втратили цікавість, відсторонилися, їх потіснили, викреслили. Але ж душа не старіє і здається їм, що так недавно ще ходили вони до школи, закохувалися, вчились, мріяли, будували плани на майбутнє… і думали як багато у них попереду…
   Поки ми молоді, старість бачиться нам такою далекою і навіть неможливою. Нам здається, що ми завжди будемо молоді, але… Роки минають швидко і в якусь мить людина починає розуміти, що вона поповнює ряди бабусь та дідусів.
   У здорової людини, повної сил та наснаги поняття старості відносне: і в похилому віці можна принести багато користі суспільству й собі, якщо жити повноцінно і не слухати тих, хто говорить, що якщо вам за…, то час втрачено. Обминути старість не можна, але й коритися без опору не маємо права. Людина сама здатна відсунути її на один-другий десяток років. Одні відчувають старість в 40-50 років, а інші і в 80 відчувають себе молодими - все залежить тільки від нас самих.
   В Україні триває процес старіння нації, що характеризується стрімким зростанням кількості людей, яким виповнилося 60 років і більше. Згідно демографічного прогнозу в 2015 році ця цифра перевищить 22 відсотки, а до 2026 року - до 27 відсотків.
   На сьогодні відмічається підвищення значимості Дня людей похилого віку, як щорічного свята, що має позитивний суспільний резонанс і підводить підсумки досягнутого.
«Стремительно бегущие года
Остановить не в нашей власт
Так пусть же будет так всегда:
Чем больше лет, тем больше счастья!»
   Бібліотекарі  філії №8 приймали участь у чудовому святі, яке організував депутат міської ради Литвиненко М.В. для людей поважного віку Хмельницького мікрорайону. Це свято проходить для жителів громади вже втретє. І як завжди , лунали  вірші, пісні, слова вдячності, вітання...Було багато квітів та подарунків ювілярам. І хоча голови присутнії вже прикрив "сніг", але  в очах посміхалась весна...