Цифрова грамотність: Пенсійний фонд у вашому смартфоні!

    Сьогодні в нашій Школі початківців для ВПО, що діє на базі нашої бібліотеки, відбулося надзвичайно практичне заняття. Ми опановували роботу з вебпорталом електронних послуг Пенсійного фонду України.

    Для багатьох відвідування державних установ асоціюється з чергами, але ми вчимося керувати своїми справами онлайн!

Що ми встигли зробити на уроці:

• Перевірили березневе підвищення: Кожен учасник зміг особисто переглянути, наскільки змінився розмір його виплат після індексації, що відбулася на початку березня. Тепер не треба чекати листоношу чи йти до банку — цифри вже в кабінеті!

• Оцифрована трудова книжка: Ми навчилися перевіряти статус своєї трудової. Це надзвичайно важливо для ВПО — переконатися, що весь трудовий стаж зафіксований в електронному реєстрі та надійно збережений.

• Онлайн-запис на прийом: Розібрали покроковий алгоритм, як обрати зручний сервісний центр, дату та конкретну годину візиту, щоб забути про черги назавжди.

• Довідки в один клік: Побачили, як за лічені хвилини завантажити довідки про доходи чи страховий стаж (ОК-5, ОК-7).

 Портал ПФУ — це не просто сайт, а персональний помічник. Наші учні на власні очі переконалися: цифрові сервіси — це зручно, прозоро і зовсім не страшно!

  Дякуємо всім за активність та прагнення до нових знань. Продовжуємо ставати впевненішими у цифровому світі разом!  

   

   З 8 Березня, чарівні жінки! Бажаємо вам завжди залишатися собою: загадковими, сильними, ніжними та чуйними. Нехай світ захоплюється вашою справедливістю, розумом, красою та грацією, а життя дарує лише приємні сюрпризи та море квітів. Ви — джерело життя та любові. Сяйте сьогодні та кожного дня! 

Маленькі радості у великі часи

Дорогі наші читачі та батьки!

   Ми знаємо, як важливо зараз знаходити приводи для усмішок. Попри все, на полицях нашої бібліотеки з’явилися «нові мешканці». Їх небагато, але кожна книга — це особлива історія, яка чекає саме на вас.

   Запрошуємо вас зазирнути до нас, погортати новенькі сторінки та обрати собі друга на вечір. Книги допомагають мріяти, а мрії — це те, що дає нам сили.

Вітаємо з Днем письменника! 

Нехай слово буде гострим і водночас ніжним,

думка — глибокою, а натхнення — невичерпним.

Нехай кожен рядок народжується з любові,

а кожна книга знаходить свого вдячного читача.

Бажаю творчої сміливості, яскравих образів,

легкого пера й великих тиражів,

щоб муза завжди була поруч,

а серце ніколи не втомлювалося творити.

Зі святом усіх, хто вміє перетворювати слова на магію!

Ура! Весна на календарі та в бібліотеці!

 Сьогодні 1 березня, а це означає:

• Дні стають довшими — можна читати довше!

• Пташки співають гучніше — ідеальний супровід для казки.

• На полицях нашої бібліотеки вже «виросли» найсвіжіші новинки.

  Забігайте до нас за сонячним настроєм та книжками, що пахнуть пригодами! 

Яку першу весняну книжку ви прочитаєте? Пишіть у коментарях! 👇

25 лютого — 155 років від дня народження Лесі Українки

      Жила-була в одному мальовничому куточку України, серед густих волинських лісів та прозорих озер, дівчинка на ім'я Леся. Вона була не зовсім звичайною дитиною: поки інші діти галасували на вулиці, Леся могла годинами слухати, про що шепоче листя на старому дубі або про що співає весняний струмок.

Дівчинка, яка розуміла мову природи

    Леся була дуже талановитою. Вона вміла все: вишивати чарівні візерунки, грати на піаніно так, що пташки замовкали, аби послухати, і навіть знала багато іноземних мов. Але найбільше вона любила Слово. Для неї слова були як кольорові камінці, з яких вона складала неймовірні вірші та казки.

    Одного разу з Лесею трапилася біда — вона захворіла. Хвороба була підступною і заважала дівчинці бігати та гратися. Інша дитина, мабуть, засумувала б, але тільки не Леся!

Сила «залізного» духу

   Леся вирішила, що вона буде сильнішою за свою хворобу. Вона казала собі: 

«Щоб не плакать, я сміялась».

   Коли їй ставало важко, вона уявляла, що її вірші — це чарівна зброя, яка допомагає людям ставати добрішими та хоробрішими. Вона писала про Мавку — лісову красуню, про лицарів та про далекі країни.

   Одного вечора, коли на небі зійшла перша зоря, Леся написала вірш про надію. Вона вірила: якщо людина має мрію і не здається, вона може «зійти на круту, крем’яную гору» і побачити там найпрекрасніший світанок.

Чому ми пам'ятаємо Лесю?

   Минуло багато років, але казки та вірші Лесі Українки й досі живуть. Вони розлітаються по всьому світу, як золоті птахи. Діти люблять її за те, що вона навчила нас:

• Любити свій рідний край, як найдорожчий скарб.

• Бути мужніми, навіть коли здається, що сили закінчуються.

• Вірити у диво, яке ховається у кожній квіточці та кожному слові.

     Леся стала справжньою Квіткою Ломикаменем — тендітною на вигляд, але такою сильною, що змогла пробити скелю байдужості та засяяти для всієї України.

Чотири роки, що змінили нас назавжди.

 Чотири роки, що змінили нас назавжди.

   Ми стали старшими на ціле життя. Тепер ми вимірюємо час не сезонами, а кроками до перемоги та звістками з фронту. Це роки, коли "Як ти?" стало найщирішим зізнанням у любові, а звичайний вечір у колі рідних — найбільшою цінністю. Ми навчилися бачити світло навіть у повній темряві й ділитися ним з іншими.

             Пам'ять у серці. Вдячність у діях. Надія в очах.