четвер, 28 січня 2021 р.

А на Аскольдовій могилі України цвіт...

      Україна 29 січня вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами.


   Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

                                   

    Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім двинула і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

    Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

    Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

    Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

28 січня – 70 років із дня народження Леоніда Каденюка (1951–2018), першого космонавта незалежної України, генерал-майора авіації, Героя України;

 https://www.bbc.com/ukrainian/features-55842322

Каденюк
Підпис до фото,

Команда шаттлу NASA "Колумбія", з якою Леонід Каденюк (третій справа) літав у космос 1997 року

28 січня Леонідові Каденюку - єдиному космонавту незалежної України - виповнилося б 70. До свого ювілею він не дожив три роки - помер наприкінці січня 2018-го.

За своє життя Каденюк побував льотчиком-випробувачем першого класу, депутатом та письменником, а в історію увійшов як перший українець, що побував у космосі з часів здобуття незалежності.

ВВС Україна пригадує шлях космонавта, його емоції у космосі та погляди на те, чи треба переносити День космонавтики через декомунізацію.

Підготовка до "Бурану"

Каденюк

Народився майбутній космонавт у селі Клішківці у Чернівецькій області. Після школи навчався у Чернігівському військовому авіаційному училищі, де готували радянських льотчиків-винищувачів та космонавтів.

У 1970-і роки був льотчиком-випробувачем та отримав кваліфікацію космонавта-випробувача.

Леонід Каденюк увійшов до загону космонавтів, яких готували для польотів на багаторазовому космічному кораблі "Буран" (радянський аналог американського "Шаттлу").

Причому його відібрали після конкурсу, в якому брали участь три тисячі кандидатів.

Каденюк відпрацьовував маневри для "Бурану", зокрема зниження та захід на посадку, але у космос на ньому так і не полетів - єдиний його космічний політ відбувся без пілотів, а згодом програму призупинили.

"Мрія" та "Буран"
Підпис до фото,

Літак Ан-225 "Мрія" несе на собі космічний корабель "Буран"

Вже у 1990-х роках пройшов курс підготовки командира транспортного космічного корабля "Союз-ТМ", а також вивчав принципи роботи на інших кораблях, міжнародній станції "Мир" і американському "Шаттлі".

У середині 1990-х тодішній президент України Леонід Кучма домовився з американським колегою Біллом Клінтоном про участь українського космонавта у польоті NASA "Колумбія".

Національне космічне агентство України для цієї місії відібрало Леоніда Каденюка.

Космонавти
Підпис до фото,

Під час підготовки до старту

Причому за домовленістю між країнами, курс NASA з підготовки до польоту український космонавт пройшов безкоштовно (зараз така підготовка коштує близько 150 млн доларів).

Сам політ відбувся у 1997 році і тривав 16 днів.

Леонід Каденюк провів у космосі кілька експериментів з вивчення впливу невагомості на рослини та організм людини.

Каденюк
Підпис до фото,

Леонід Каденюк під час експериментів з впливом мікрогравітації на рослини

Також він двічі заспівав гімн України. Це стало першим виконанням українського гімну на орбіті.

Загалом політ пройшов вдало і команда успішно повернулася на Землю. А 2003 року той самий корабель "Колумбія" розбився при посадці.

Після польоту

Каденюк

Після повернення з космосу Леонід Каденюк працював у військовій авіації, отримав звання генерал-майора Збройних сил.

Також був радником керівництва держави з питань авіації та космонавтики.

У 2002 році став депутатом та приєднався до провладної фракції "За єдину Україну". За час депутатства кілька разів змінював фракції та депутатські групи.

У самому парламенті займався питаннями покращення соціального забезпечення військовослужбовців та авіаторів.

Входив до складу парламентської слідчої комісії "з розслідування причин кризового стану в авіації в Україні". У висновку комісії йшлося про численні порушення та зловживання в українській авіаційній галузі.

2006 року знову балотувався до Верховної Ради, був третім номером у списку "Народного блоку Литвина", однак його політсила тоді до парламенту не потрапила.

У 2012 році йшов самовисуванцем по округу в Чернівецькій області, але за результатами виборів знову не потрапив до Ради.

2014 року разом з кількома іншими політиками намагався ініціювати референдум для ухвалення нової конституції, однак ЦВК відмовила у цьому

Спогади про космос

книга
Підпис до фото,

Леонід Каденюк детально описав процес підготовки космонавтів у своїй книзі

Леонід Каденюк займався популяризацією космонавтики, у 2017-му вийшла його книга "Місія - космос", де він детально описав процес підготовки космонавтів до польоту та сам політ.

"Було усвідомлення незавершеності космічного польоту", - зізнавався автор під час презентації книги.

Він також виступав за збереження довкілля.

"Я би всіх політиків запустив у космос, щоб вони подивились, на що піднімають руку", - розповідав космонавт в одному з інтерв'ю.

А в розмові з ВВС News Україна він так пригадував відчуття у космосі: "Найперше і найпотужніше враження - втрата точки опори після того, як відв'язуєшся від крісла і опиняєшся у стані невагомості. У земних умовах діє гравітація. Там ця втрата точки опори означала знайти себе у просторі, і це було вкрай непросто".

Каденюк

"Один із експериментів, який я провів - це ходіння по стелі. З точки зору фізики зробити це було досить легко у стані невагомості, але ще ж є така річ, як психологія людини. Виявилося, що надзвичайно міцні стереотипи, з якими людина вирушає у космос, там спрацювали на повну, зокрема, про те, що по стелі ходити неможливо. Коли я ступнями ніг торкнувся стелі, я ніби відчув перехід в зовсім іншу просторову систему", - додав Каденюк.

Він також зізнався, що порівняно легко переніс невагомість і цей стан навіть здався йому знайомим: "Коли почав аналізувати, чому такі відчуття виникли, з'явилося напів фантастичне припущення про те, що людина, все ж таки, походить із космосу, і цей стан записаний на генному рівні у кожного із нас - у мене, у вас і у кожної іншої людини на планеті Земля".

"Космос - це не нескінченна порожнеча, як здається на перший погляд. Він переповнений унікальною інформацією, і тією, про яку ми навіть не підозрюємо, але такою нам потрібною. Нові знання будуть породжувати нові питання. І так - до нескінченності", - писав Леонід Каденюк у Facebook.

Каденюк
Підпис до фото,

Леонід Каденюк до останніх років згадував дні, проведені на орбіті Землі

У 2017 році тодішній віцепрем'єр В'ячеслав Кириленко запропонував у рамках декомунізації перенести День космонавтики з 12 квітня (політ Юрія Гагаріна) на 19 листопада - той день, коли у космос полетів Леонід Каденюк.

Сам Каденюк виступав проти цього й наполягав на тому, що перший політ людини у космос мав всесвітнє значення, й особисто для нього став поштовхом до мрії стати космонавтом.

неділю, 24 січня 2021 р.

245 років від дня народження Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776-1822), німецького письменника

 Ернст-Теодор-Амадей Гофман — німецький письменник, композитор, художник, представник романтизму. Псевдонім як композитора — Йоганн Крейслер.

 Літературне життя його почалося з 36 років. У 12 років Гофман вільно імпровізував на клавірі, органі, грав на скрипці і гамбі, вивчав теорію музики.

 Домашні заняття були доповненням до основної освіти, яку Гофман здобув, відвідуючи лютеранську школу, куди вступив у 1781 р.

 Перший берлінський період життя Гофмана припав на 1798–1800 pp. Він, як і колись, працює в суді, Гофман не полишив занять мистецтвом. Він копіював твори античних майстрів, удосконалювався в портретному живописі, відточував свою майстерність як розписувальник і… склав у 1800 р. іспит на чин асесора, після чого отримав направлення у м. Познань.

 1804–1807 pp. він провів у Варшаві. Службові обов'язки, як і раніше, забирали чимало часу, але Гофман міг впоратися з ними швидко, тому цілком присвячував своє дозвілля заняттям музикою.

 Наприкінці 1804 р. він закінчив двохактний зінгшпіль «Веселі музиканти», поклавши в основу текст романтика К. Брентано, а 6 квітня 1805 р. відбулася прем'єра.

 Через рік на сцені Варшавського театру був поставлений ще один зінгшпіль — «Непрохані гості, або Канонік з Мілана». У Варшаві побачили світ і п'ять сонат Гофмана.

 3 серпня 1816 р. у Берліні з великим успіхом була здійснена постановка опери Гофмана «Ундіна». Публіка нагородила автора першої німецької романтичної опери бурхливими оваціями, Гофман був безмежно щасливий і розчулений.

 Визнання як композитор було однією з поодиноких його «зоряних годин». Але зростала й кількість літературних творів.

 У Берліні він написав роман «Еліксир диявола» («Die Elexiere des Teufels»), новели «Піщана людина», «Церква єзуїтів», які увійшли у збірку «Нічні оповідання» («Nachtstucke», 1817).

 У 1819 році написав повість-казку "Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер".

 Поетичне слово стало для Гофмана основним способом вираження власного «я», єдиним засобом втілення свого ставлення до навколишнього світу та його мешканців.

 У Берліні Гофман опинився на вершині літературної слави. Творча спадщина Гофмана обширна і різноманітна, власне літературна її частина представлена творами різних жанрів: це романи, новели, казки, лібрето, які маестро писав до своїх музичних творів, есе, критичні статті. Перші спроби пера дослідники датують 1795 роком.

 Є свідчення, що того ж року Гофман працював над втраченими романами «Корнаро, мемуари графа Юліуса фон С.» і «Таємнича».  

 Бібліографія

  • «Нічні оповідання» (1798)
  • «Люцинда» (1799)
  • «Маска» (1800)
  • «Лускунчик і Мишачий король» (1816)
  • «Життєві погляди кота Мурра» (1819)
  • «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер» (1819)
  • «Володар бліх» (1822)

суботу, 23 січня 2021 р.

23 січня – 130 років із дня народження Павла Тичини (1891–1967), поета, перекладача, громадського та державного діяча;

Павло Григорович Тичина    (1891-1967) поет-символіст   Поет світового масштабу;  дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа;  хліборобський (селянський) Орфей;  бард Центральної Ради. 

Народився в с. Піски Чернігівської області в родині дяка. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін.  Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією.  Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). Працював у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919). Міністр освіти УРСР (1943–1948). Лауреат Сталінської премії (1941). Голова Верховної Ради (1953-1956). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967).

Перший вірш «Блакить мою душу обвіяла» у 1907 р. У 1911 р. після прослухання вірша Тичини «Розкажи, розкажи мені, поле..» Коцюбинський заявив: «Серед нас справжній поет».

Вірші:        1912 р. «Ви знаєте, як липа шелестить»        1

914 р. «Арфами, арфами»       

1915 р. «О, панно Інно..»       

1918 р. «Золотий гомін»       

1918 р. «Пам’яті 30» (присвячений бою під Крутами)       

1919 р. «Революційний гімн»       

1933 р. «Партія веде» З другої половини

1920-х р. змушений був писати на замовлення партії влади.

Збірки:        1918 р. «Сонячні кларнети»       

1920 р. «Плуг»       

1920 р. «Замість сонетів і октав»       

1921 р. «В космічному оркестрі»     

  1924 р. «Вітер з України» Створив унікальний кларнестичний стиль.

Корисні матеріали: Висловлювання відомих людей про творчість Павла Тичини Коротка біографія Павла Тичини Життя та творчість Павла Тичини Павло Тичина - Біографія Інші твори автора: Арфами, арфами - Павло Тичина О панно Інно - Павло Тичина Арфами, арфами (АНАЛІЗ) - Павло Тичина Пам'яті тридцяти - Павло Тичина Одчиняйте двері - Павло Тичина Ви знаєте, як липа шелестить... - Павло Тичина Пам'яті тридцяти (АНАЛІЗ) - Павло Тичина Ви знаєте, як липа шелестить... (АНАЛІЗ) - Павло Тичина Павло Тичина - Біографія О панно Інно (АНАЛІЗ) - Павло Тичина

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/t/tichina-pavlo/2314-pavlo-tichina-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua