​Помер український поет Дмитро Павличко.

Йому було 93 роки

 

29 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

29 січня 1918 року на залізничній платформі в Крутах до 520 українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою дали бій росіянам, які мали десятикратну перевагу в живій силі, бронепотягах та артилерії.

Бій під Крутами тривав близько шести годин, у ньому загинули від 70 до 100 бійців з української сторони. Втрати більшовицьких військ тоді сягнули 300 людей. Українці затримали росіян на чотири дні, що дало змогу укласти Берестейський мирний договір.

В бібліотеці - філії №8 29 січня був проведений перегляд літератури "Пам'ятай про Крути" для учнів 7 - 9 класів.                      

 

 

22 січня Україна відзначає День Соборності, приурочений до Акту об'єднання цього дня Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу та є інтегральним результатом складного і довготривалого процесу її формування. В часи феодального роздроблення земель Київської Русі заклики до спільних дій окремих князів супроводжували літописний період української історії. Образ скривдженої України та православної віри, необхідність її оборони надихав козацькі полки Богдана Хмельницького. В народній пісенній та епічній творчості сакральна Україна завжди уявлялась як єдине тіло від Сяну до Дону.

6 жовтня 1918 р. на урочистому відкритті Державного Українського університету в Києві велике враження на присутніх справив виступ депутата австрійського парламенту д-ра Л. Цегельського, який зокрема виголосив: «Переповнене моє серце почуттям радости і тріумфу! Сьогодні положено найкращий камінець під будучину українського народу. Українська нація прилучилася до європейської культури, і це прилучення є найкращою запорукою, що Україна не загине. Я вірю, я певен в тому, що ви, браття, пригорнете й нас, галичан, до себе...». Злука двох частин одного народу закономірно мусила настати, її передчуття вже оволоділо умонастроями українців.

18 жовтня 1918 р. у Львові сформувалася Українська Національна Рада (УНРада) на чолі з Євгеном Петрушевичем, яка взяла у свої руки владу в західно-українських землях, проголосила, що Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, які «творять цілісну українську територію, уконституйовуються... як Українська держава». Відповідальність боротьби за державність згуртовувала галицьких українців, змушувала шукати ефективні політичні рішення. УНРада заявили про намір творити національну державність і інкорпоруватися у єдину соборну державу, яка вже існувала на Великій Україні. Ідея соборності українських земель набула державного статусу. Важливим є й факт легітимності завершальної стадії соборницького процесу, який передував Акту Злуки. Ініціатори об'єднавчого руху – Українська Національна Рада та Директорія УНР – ще 1 грудня 1918 року в Фастові уклали Предвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі: «Правительства обох Республік... уважають себе посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю».

3 січня 1919 року у Станіславі було ухвалено рішення про злуку, в якому зазначилося: «Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжественно з’єднання з нинішним днєм Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку».

УНРада сформувала повноважну делегацію до Києва, яка отримала завдання завершити оформлення об'єднання двох держав. Президент Ради Євген Петрушевич наголошував: «По лінії з'єдинення не було між нами двох думок».

Остаточна процедура оформлення соборності відбулася в Києві 22 січня, в першу річницю проголошення ІУ Універсалу

Центральної Ради. В цей день був підписаний і оприлюднений спеціальний Універсал Директорії УНР, який дістав також назву Акту Злуки. Вітаючи січневе рішення УНРади, Директорія урочисто оголосила про те, що:

«Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка.

Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду». 

У реальних обставинах 1919 р., коли Україна опинилась оточеною колом фронтів, УНР не вдалося відстояти. Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українського народу. В українській суспільно-політичній думці ХХ ст. Україна інтерпретувалася лише як соборна держава. Етнонаціональна консолідація спиралася на такі засадничі підвалини, як спільне історичне минуле, спорідненість етнокультурних процесів, єдиний національно-визвольний рух ідеали свободи і незалежності. Іншими словами соборництво відіграло і відіграє роль наріжного каменя сучасної української національної ідеї, важливої складової становлення української політичної нації. Не випадково в роки радянської влади про подію 22 січня 1919 р. публічно не згадувалося, вона була табуїзована. Проте в пам'яті народу залишалася живою, 1990 року на її честь Народний рух України організував живий ланцюг від Львова до Києва, який окрилив і надихнув Україну, змусив повірити у власні сили і перестати боятись режиму.

Прикметно, що день Соборності припадає на період великої радості від Різдва Христового, радості людини , що благоговіє перед таїною Спасіння, переживає чудо великого оновлення. Утвердження єдності народу у соборній державі, чуття великої родини як у далекому 1919, так і сьогодні завжди було і є чудом оновлення. Про все це дізналися учні 7 - 9 класу   під час година державності «В єднанні сила і міць держави" та переглянувши  книжково-ілюстративна виставку "Моя соборна Україна знов зустрічає новий день".   

Мультфільм про довідник безбар'єрності

 

 Яке Різдво без Української колядки та вертепу? На Різдво в кожному домі колядують, адже «нова радість стала» – Христос народився,  Славіте його! Коли уся родина зібралася за святковим столом від хати до хати іде вертеп, лунає  веселий гомін коляди!

Перша письмова згадка про вертеп датується 1666 роком. Найбільш поширилися вертепні вистави в другій половині 18 століття. Вертепники йшли в народ популяризувати українські вистави в формі лялькового театру. Ця форма була найзручнішою для поширення в маси правди про історичні події, або  збереження національних традицій. У першій половині 19 століття вертепи, як масове побутове явище, поступово зникають, залишившись лише в побуті українських селян Східної Галичини. До сьогодні вертеп зберігся переважно на західноукраїнських землях у вигляді різдвяних вистав на релігійну тематику.

     Колядувати можна, починаючи від Святвечора – 6 січня – і аж до 15 лютого, тобто до свята Стрітення Господнього. Найпоширенішим для коляди є час напередодні Різдва: як тільки на небі з’являється перша зірка, розпочинається Свята Вечеря.

Колядка “Коляд, коляд, колядниця”

Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така, —
Дай, дядьку, п’ятака.
Як не даси п’ятака, —
Візьму вола за рога.
Та виведу на моріг,
Та викручу правий ріг.
Буду рогом трубити,
А воликом робити.
Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала:
Що ти тітко напекла?
Неси швидше до вікна!
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця!

Колядка “ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ”

На Різдво Христове, від хати до хати
Із вертепом діти йдуть колядувати.
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, –
Весело співаймо !
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, –
Бога прославляймо !
Попереду зірка шлях нам осяває,
Пастушки у колі на сопілках грають.
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, –
Весело співаймо !
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, –
Бога прославляймо !
Звіздарі низенько голови схиляють,
Ангели у небі весело співають.
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, –
Весело співаймо !
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, –
Бога прославляймо !
Програш:..
Колядуймо дзвінко, щоб світ веселився,
Радій, Україно – Христос народився !
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, –
Весело співаймо !
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, –
Бога прославляймо !

Книжковий серпантин «Добра казка на Різдво»

 Любий друже! Запрошуємо тебе завітати до бібліотеки та поринути у світ різдвяної казки!