Коли горів мій край вогнем

 В бібліотеці  проведено заходи до Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні. 
В  бібліотеці-філії  відбулася презентація книжкової  виставки  «Подвигу народу жити у віках»,  де бібліотекари познайомили присутніх не тільки з літературою на воєнну тематику, а й провели перегляд представлених фотоматеріалів. А у користувачів перегляд виставки викликав цікавість тим, що тут знаходилась не тільки захоплююча література про ті воєнні події, а й те, що на виставці серед книг можна було подивитися і фотографії загиблих, і фронтові листи-трикутнички ...
     Година історичної  пам'яті "Коли горів мій край вогнем"   розповіла  про перші воєнні дні на Кіровоградщині...
    Хвилиною мовчання всі учасники заходів вшанували пам’ять захисників та всіх жителів району, які загинули під час німецької окупації та в зоні АТО.
    Українці ніколи не забудуть про ці сторінки історії, про неймовірно страшну ціну, яку заплатив наш народ за право бути вільним…

Торгівля дітьми – як себе застерегти

 З року в рік усе більше дітей по всьому світу вивозять в інші країни або регіони з метою використання у важкій нелегальній праці, для роботи у сфері секс-послуг, створення дитячої порнографії або з метою всиновлення та випрошування милостині.

   Щороку 1,2 млн. дітей потерпають від торгівлі людьми, що прирівнюється до кількості дітей до 5 років в Австралії. 2 млн. дітей щорічно потерпають від комерційної сексуальної експлуатації, тобто стільки, скільки живе в Бельгії.

   Ця практика, подібна до рабства і має місце на всіх континентах. Права дітей порушуються, діти перетворюються у товар, який можна продати, купити, перемістити і перепродати. Дітей змушують жебракувати, їх використовують для роботи у домашньому господарстві, на плантаціях, будівельних майданчиках, шахтах, на виробництві або у сфері розваг. У деяких регіонах світу молодь продають для участі в військових конфліктах.

    Збільшення числа проданих дітей, як правило, пов’язане з бідністю, епідемією СНІДу, економічними кризами, політичними репресіями та всезростаючим попитом з боку насильників над дітьми. Корупція та відсутність або невідповідність законів, недотримання існуючих законів – усе це є також фактори, які прямо чи опосередковано призводять до експлуатації дітей. Кожен рік тисячі дітей перепродуються з Непалу в Індію. Мережа торгівців виявлена в Африці та Східній Європі. Діти з України, Росії, Молдови знайдені в Угорщині, Польщі, балтійських країнах та великих містах Західної Європи. Діти з Румунії та Молдови були запрошені як танцювальні колективи в Камбоджу для виступів, а там були примушені до проституції.

    Продаж за кордон може втягнути три типи країн: країну постачальника (звідки походить потерпілий чи потерпіла від торгівлі), країну призначення (там, де отримують продану дитину) та транзитні країни (через які слідує дитина). Деякі країни підпадають під усі три категорії.

    Діти можуть продаватися за межі країни, а можуть переміщуватись у її межах. Якщо таке трапляється, то це, як правило, переміщення із сільської місцевості до промислових міст або міст туристичного спрямування чи місць поблизу великих будівництв, зупинок вантажівок, портів та військових баз. Багато дітей, які потерпіли від зовнішньої торгівлі, одночасно потерпіли і від внутрішньої. В Україні найчастіше діти потерпають від внутрішньої торгівлі людьми.

   Половина дітей, потерпілих від зовнішньої торгівлі людьми, начастіше виїжджали до сусідніх країн (Росія, Молдова). Країни, куди пропонували виїжджати дітям, й ті країни, в яких вони невдовзі опинилися, часто виявлялися зовсім іншими. Після прибуття дітям повідомляли, що вони мають відшкодувати та відпрацювати вартість проїзду, харчування, одягу та житла, таким чином втягуючи їх у боргову кабалу. Коли діти опираються, їх закривають у квартирах, примушують побиттям, голодом і наркотиками до роботи, надання сексуальних послуг, жебракування тощо. Спроби втечі закінчуються побиттям, травмами і навіть смертю; були випадки, коли не витримуючи знущань, діти намагалися покінчити життя самогубством.

Основні способи втягнення дітей в торгівлю людьми:

• Пропонування привабливих умов
• Використаня примусу чи погроз
• Доведення до несвідомого стану в результаті вживання спиртних напоїв, наркотиків, токсинів

 Торгівля дітьми карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років (ст. 149, Кримінальний кодекс України).

    Купівля-продаж дітей здійснюється для усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях (оформлене відповідним юридичним актом входження неповнолітньої особи до сім’ї на формальних правах сина (дочки) без наміру реального встановлення сімейних відносин виключно для подальшого використання потерпілої особи з будь-якою корисною метою). Усе це відбувається завдяки недосконалому законодаству щодо захисту прав дітей у країнах, куди потрапляють українські діти. За останні роки міжнародне усиновлення (удочеріння) значно комерціалізувалося і перетворилося у бізнес, що приносить великі прибутки.

   Згідно з результатами опитування, що проводилося в рамках дослідження Міжнародної організації праці, перший контакт з вербувальником в ситуації зовнішньої торгівлі дітьми відбувається за місцем проживання дитини приблизно за чотири місяці до відправлення. Діти вирішують відправитися за кордон з метою покращити своє матеріальне становище та становище своїх батьків, набути впевненості та незалежності, побачити світ тощо. Члени родини не відмовляють дітей, оскільки очікують грошових переказів. Відомі випадки, коли близькі родичі, а часто і батьки, друзі чи знайомі виступають посередниками або вербувальниками, особливо це стосується ситуацій внутрішньої торгівлі дітьми.

    Торгівля дітьми здійснюється також і для трансплантації органів, використання для жебрацтва або примус до жебрацтва. Майже кожна дитина-жебрак, котру ми можемо бачити у транспорті, в пішохідних переходах, біля станцій метро, має свого «хазяїна», якому вона має принести певну суму грошей за день. Ті копійки, які ми даємо жебракам, утримують їх і надалі на вулиці. Жінки-жебрачки, які тримають на руках дітей, що постійно сплять, завдають непоправної шкоди їхньому здоров'ю, бо використовують для їх заспокоєння наркотичні речовини або снодійне. Іншою формою використання дітей є втягнення в збройні конфлікти. За даними Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) з 1990 р. в результаті військових конфліктів загинуло 3,6 млн. осіб, близько 45 % від загальної кількості — діти. Перелік функцій дівчат та хлопців досить багатий: активна участь в бойових конфліктах, робота в розвідзагонах, збір розвідінформації, перенесення вантажів, надання медичної допомоги, рабська праця, надання сексуальних послуг. На щастя, для України ця практика не є поширеною.

   Торгівля дітьми є багатоликою проблемою. Глобальний світовий ринок втягує мільйони дітей і дає багатомільйонні доларові прибутки, створюючи ситуації цілковитого порушення прав дітей на щасливе дитинство, на достойне, продуктивне та корисне життя.

 

Національна «гаряча лінія» з питань торгівлі людьми 8 800 500 22 50

  https://fundacia.org.ua/index.php/razom-do-uspihy/20-2012-02-21-10-18-40

"Бібліотека під відкритим небом"

     У Акція ЦМБС до  63  дня народження міста Світловодська "Бібліотека під відкритим небом", взяла участь і наша бібліотека, яка разом з бібліотекою - філією №2 підготували і провели краєзнавчу вікторину "І світу не впізнаєш, не знаючи свій край".  Як це у нас вдалося - розкажуть світлини:

Цікава наука – українською! 10 найкращих фільмів для дітей, що пояснюють складні питання просто

    Незвичайний проект організував вчитель однієї з рівненських шкіл, намагаючись вирішити проблему браку якісного наочного матеріалу для своїх учнів.

Віталій Шевчук викладає фізику та астрономію. Без якісного наочного матеріалу тут не обійтись, однак ще рік тому науково-популярних фільмів українською мовою в мережі годі було й шукати.
    – Так виникла ідея створення україномовного науково-популярного каналу. Російськомовних каналів є досить багато, у тому числі й таких, що є авторами власних роликів, – розповідає педагог.
     Український проект стартував з перекладу та озвучення роликів відомих і популярних у світі каналів: MinuteEarth, AsapScience, MinutePhysics, Stated Clearly, TED, TED-Ed, Veritassium та інших. Перші три ролики пан Віталій локалізував разом з дружиною – вдома і у досить спартанських умовах.
     – На початку навчального року розповів про ідею своїм учням. Тоді проект отримав назву «Цікава наука», – відзначає Віталій Шевчук. – Проект некомерційний. Відео поширюються на Youtube-каналі проекту згідно принципів Fair Use, що передбачає відсутність монетизації та вказівку на авторів та першоджерела. Згодом плануємо створювати і власний науковий контент для школярів, студентів, учителів та усіх, хто бажає отримувати інформацію про науку українською мовою.
    Нині на рахунку проекту 36 перекладених та озвучених або локалізованих відео!
Український контент пропонує найцікавіші відео з тих, що руйнують стереотипи про «нудну науку» та просто пояснюють досить складні наукові питання.
Чому під землею гаряче?
Чому весь пісок однаковий?
Сила ефекту плацебо…
Що з’явилося раніше: курка чи яйце?
З чого складається Всесвіт?
Як цукор впливає на мозок?
Як ваш телефон змінює вас?
Наскільки великим є Всесвіт? ці та  інші фільми ви зможете переглянути зайшовши на сайт
 https://ukontent.wordpress.com/2017/01/28/tsikava-nauka-ukrai%CC%88nskoyu-20-naykrashchikh/

Наші права – щасливе дитинство

   У перший день літа,  в бібліотеці пройшла правова година "Наші права – щасливе дитинство", яка розповіла дітям   про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про        

права  дитини, навчила правильно реалізовувати свої права та поважному ставленню  до власної особистості.

    Найбільш дітям сподобалась Казкова  правова вікторина, запитання якої на прикладі героїв відомих казок, роз'яснили статті Конвенції про права дитини.

 Цей захід продовжив цикл правознавчих заходів:інформаційно -  просвітницький захід "Дитинство - простір без насильства"  та ігрову розважальну програму "Світ відзначає  Міжнародний день захисту дітей", які підготовлені і проведені до Міжнародного дня захисту дітей.

 

Дитинство – простір без насильства

     

30 травня на базі бібліотеки – філії №8 Світловодської ЦМБС   відбувся інформаційно – просвітницький захід «Дитинство – простір без насильства», який включив в себе бесіду «Батьки і діти: від насилля до взаємодії»,  презентацію тематичної виставки «Дитинство – простір без насильства», виставку – пораду  «Виховання без ляпасу», яскравий флешмоб «Ні – інформаційному насиллю!».

    Метою проведення заходу було підвищення обізнаності дітей з проблемами попередження та  подолання насильства в сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, формування свідомості щодо нетерпимого ставлення до насильства та профілактика негативних явищ у  суспільстві.

    Під час заходу транслювалися відеоролик щодо попередження насильства, активно обговорювались негативні ситуації, які виникають в сім’ї, школі, в молодіжному середовищі, та методи їх запобігання.

    Про факти жорстокого поводження з дітьми або реальну загрозу їх вчинення    ще раз нагадано, що потрібно повідомити   до  служби у справах неповнолітніх чи соціальну службу, або зателефонуйте на  Всеукраїнську дитячу лінію „Телефон довіри” 8 800 500 21 80 (дзвінки безкоштовні)

 

ЛЮБОВ БАГАЦЬКА. ДИТЯЧИЙ MUST READ: ЯКІ КНИЖКИ ДІТИ ЧИТАТИМУТЬ ІЗ ЗАХВАТОМ

      Останніми роками дитячий книжковий ринок в Україні помітно розквіт. Маленькі читачі та їхні батьки мають щодень більший вибір — полиці книгарень просто завалені красивими кольоровими книжками на будь-який колір і смак. Як серед цого розмаїття обрати те, що стане справді цікавим дитині, зможе привити любов до читання і якісної літератури? Наскільки книжкова українська дитяча книжкова продукція якісна? Що варто почитати в першу чергу і в якму віці?

       Відповіді на ці запитання шукали письменники та дослідники дитячої літератури в рамках дискусії  «Українська дитяча література від Франка до Оксеника: що і в якому віці читати», яку 10 березня організувало видавництво «Смолоскип» у столичному Будинку вчителя.

У дискусії взяли участь письменник і літературознавець Сергій Іванюк, письменниця Галина Ткачук, дослідниця дитячої літератури Анна Третяк, редакторка інтернет-порталу «Літакцент» Ірина Троскот,  та Ольга Купріян, ініціаторки клубу читання для дітей «Букмоль» Ірина Комаренець, директорка книгарні «Смолоскип» Ольга Погинайко.

     Директор видавництва «Смолоскип», розпочинаючи дискусію, представив кожному з присутніх перелік дитячих творів для обговорення, які він склав із кількох рекомендованих для прочитання дітям списків. Метою дискусії, як він зазначив, є створення експертного середовища та обмін контактами між людьми, як так чи інакше працюють у сфері дитячої літератури, а також визначити характеристику сучасної української дитячої літератури. Третім пунктом зустрічі, стало, власне, коригування переліку дитячих книжок, наданого на початку дискусії, та створення того самого списку книжок маст рід.

     «Цікавий парадокс: видавництво «Смолоскип» не спеціалізується на дитячій літературі, проте саме книжка «Українське дошкілля» є фактично найкасовішою — 9 перевидань!» — розповів цікаву деталь Ростислав Семків.

      Письменник і літературознавець Сергій Іванюк зазначив, що дитяча література тривалий час була заідеологізованою, утилітарною. «З 1935 року Радянський Союз готувався до війни і дитяча література — цьому свідчення: 55% книжок готували до війни з фашистами. До того ж більшість сюжетів бездарно передрані, — розповів він реалії дитячої літератури того часу. — Я випадково знаю, як Віктор Близнець «Женю і Синька» тричі переписував, бо не пропускали в друк». письменник наголосив, що тепер важливо переглядати сучасну дитячу літературу і викидати з неї дидактичні речі, звернення безпосередньо до дитини на кшталт «Дивися ж, слухай маму». «Хто сказав, що письменники мають виховувати патріотів? Батьки не зобов’язані, а письменники зобов’язані? От і виходить, що в нас суцільна дидактична література, а решту вважають несерйозною. Література має виховувати естетичний смак і більше нічого нікому вона не винна, решта — справа родини», — завершив Сергій Іванюк.

Дослідниця дитячої літератури Анна Третяк поділилася своїм спостереженням про те, що до дитячої літератури часто ставляться несерйозно самі видавці: «Жахливо, що до дитячих книжок ставляться легше — допускають, що їх можна не вичитувати, пропускати помилки». Також досліниця висловила тезу, що значна частка дитячої літератури — сільска, тому й викликає нерозуміння в міських читачів.

    Висловлені думки підтримала письменниця Галина Ткачук. Вона звернула увагу на питання міської і сільської літератури, яке постає, коли читач асоціює себе зі світом, про який читає, чи дистанціює: «Нам бракує книжок, в яких читач впізнає себе». Стосовно історичної літератури, її Галина Ткачук визначила як цікавий метод вивчення історії тієї чи іншої епохи через життя однолітків (літературних героїв), які жили в той час. «Якщо б ми складали список історичної класики для дітей, то принцип його складання міг би бути саме таким, щоб реалії епохи діти дізнавалися з художніх творів, а не підручників історії», — додала вона.

Також Галина Ткачук відзначила, що на українському ринку спостерігається засилля розважально-пригодницької та історичної літератури, тоді як майже немає так званої проблемної літератури, книжок для дорослішання.

    Продовжуючи тему історичної літератури, директорка книгарні «Смолоскип» Ольга Погинайко  зауважила, що в українській дитячій літературі мало позачасових книжок, у яких немає часових маркерів. «Тут (у списку дитячих книжок, винесеному на обговорення) багато текстів, часово маркованих. З часом, наприклад, років за 50, вони будуть цікаві літературознавцям, але не дітям», — зазначила вона. (У цьому контексті Ольга Погинайко зауважила, що в українському книжковому ринку є величезна біла пляма — комікси: «Комікси — це величезна дірка в українському книговиданні, оскільки досі ніхто не ризикує їх видавати і мало хто ризикне їх продавати».)

   Із думкою про те, що історична література швидко старіє і часто стає нецікавою чи незрозумілою юним читачам, погодився директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків: «Канон має складатися з текстів, які дитина прочитає і не обманеться. Якщо дитині нав’язати книжку і вона їй не сподобається, це лише відіб’є бажання читати». Саме тому, на його думку, проведена дискусія і її результат є важливим — потрібно скласти список невід’ємних текстів, які не можна не прочитати. Спроба створити такий список закінчилася ось таким результатом: у рамках дискусії список скорочували і доповнювали цікавими пропозиціями. Станом на закінчення обговорення він набув ось такого вигляду.

Література для молодших школярів:

1.            Іван Франко. Фарбований лис.

2.            Микола Коцюбинський. Хо.

3.            Майк Йогансен. Оповідання для дітей.

4.            Віктор Близнець. Женя і Синько.

5.            Василь Симоненко. Казки.

6.            Микола Вінграновський. Гусенятко. Сіроманець.

7.            Всеволод Нестайко. Одиниця з обманом.

8.            Всеволод Нестайко. В країні сонячних зайчиків.

9.            Всеволод Нестайко. Незвичайні пригоди у лісовій школі.

10.          Всеволод Нестайко. Тореадори з Васюківки.

11.          Всеволод Нестайко. Загадка старого клоуна.

12.          Владимир Киселев. Девочка и птицелет.

13.          Галина Малик. Злочинці з паралельного світу.

14.          Галина Малик. Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії.

15.          Володимир Рутківський. Вогонь до вогню.

16.          Володимир Рутківський. Гості на мітлі.

17.          Володимир Рутківський. Джури козака Швайки.

18.          Леся Воронина. Прибулець з країни Нямликів.

19.          Оксана Лущевська. Дивні химерики.

20.          Галина Ткачук. Вечірні крамниці вулиці Волоської.

Література для підлітків:

1.            Юліан Опільський. Золотий лев. Ідоли падуть.

2.            Андрій Чайковський. Сагайдачний.

3.            Осип Назарук. Роксоляна.

4.            Адріан Кащенко. Над Кодацьким порогом.

5.            Ірина Вільде. Повнолітні діти.

6.            Григір Тютюнник. Вогник далеко в степу.

7.            Володимир Малик. Таємний посол.

8.            Анатолій Дімаров. Друга планета.

9.            Ярослав Стельмах. Найкращий намет.

10.          Марина та Сергій Дяченки. Ритуал.

11.          Сергій Оксеник. Лісом. Небом. Водою.

12.     Володиир Арєнєв. Душниця.

Ірина Троскот, головна редакторка порталу ЛітАкцент

Галина Ткачук, письменниця

Директор видавництва "Смолоскип" Ростислав Семків і письменник, літературознавець, головний редактор журналу "Однокласник" Сергій Іванюк

 .

http://www.smoloskyp.org.ua/main/1493--must-read-.html