четвер, 3 грудня 2020 р.

Український Букт

                      Буктьюб — це спільнота книголюбів, які знімають відео про книжки та викладають його на YouTube.

Буктьюбери надихають людей на читання

Щоб знайти свою книгу,
потрібно прочитати сотні книг

Рух книгоблогерів-буктьюберів, що знімають відео про прочитані книги, все більше поширюється в Україні. На Заході на них звернули увагу навіть традиційні видавництва: маркетологи помітили, що рецензії книжкових блогеров позначаються на продажу книг. Так що таке буктьюб: усього лише новий формат рецензій на книги або ж самодостатнє явище у світі літературної критики?

Трохи історії.  Як майже всі нові інтернет-віяння, буктьюб спочатку з’явився в англомовному сегменті всесвітньої павутини. Починаючи з 2009 року відеоогляди на тільки що куплені книги, що називаються «Book Haul» — «Книжковий Улов», починають своє завоювання youtube-простору. Оскільки сьогодні YouTube перестав бути лише відеохостингом іперетворився в соціальну мережу, то в ній вільно розмістилися буктьюбери. По суті букблогери створили свою книжкову спільноту.

Число англомовних буктьюберів на сьогодні важко піддається підрахункуі наближається до декількох тисяч. У Європі та США слово «буктьюбер» зафіксовано у словнику «Urban Dictionary».

Закордонний буктьюб обговорює переважно сучасну літературу, а саме напрямок за назвою young adult, книги для підлітків і дорослих, які віддають перевагу такій літературі.

«Я буктьюбер (від англ. book — книга, tube — канал), той самий непрофесіонал, що знімає ролики про книги. Так, є люди, які знімають відео про книги: що вони купили й що прочитали. Звичайний читач перетворюється в інтернет-персону, що надихає інших людей на читання й з якої можна обговорити прочитане» (Ольга Міклашевська, буктьюбер).

 Незважаючи на свою молодість, буктьюб не тільки міцно затвердився на Уoutube, але й став відчутно впливати на літературне життя в цілому: видавництва знаходять контакти з популярними буктьюберами, дарують їм книги в обмін на огляди по них, влаштовують закриті зустрічі з письменниками й цілком відкриті із читачами й глядачами.

Зараз буктьюб крім власне «Книжкових покупок» — містить у собі «Unboxіng» — розпакування й огляд книг, подарованих видавництвом, усілякі рейтинги, топи, читацькі плани, а також формат TAG.

TAG — щось схоже на рубрику «Відповіді на ваші листи». Власне, це анкета з декількох питань, складена, як правило, відповідно до бажань передплатників буктьюбера. Буктьюбер робить відео зі своїми відповідями й передає анкету-TAG іншим буктьюберам.

Серед найбільш популярних теги «How І read|как я читаю», «Я книгоблогер» і «TAG| Гаррі Поттер». Теги з однієї сторони додають буктьюберу інтерактивности — будь-який передплатник може поставити запитання й одержати на нього розгорнута відеовідповідь, з іншого боку — свідчать про досить дружелюбну й згуртовану атмосферу, що панує в буктьюберській тусовці.

Найбільш популярні буктьюбери мають до декількох десятків тисяч підписників, а кількість переглядів самих популярних відео на їх каналах досягає 30-60 тис.

«Я одержую десятки листів на місяць, у яких люди дякують мене за те, що з моєю допомогою вони заново відкрили любов до читання, стали більше читати. Люди приходять до буктьюберів навіть не стільки для того, щоб одержати інформацію про конкретну книгу, скільки одержати заряд натхнення, відчути себе часточкою книжкового співтовариства». (Ольга Міклашевська, буктьюбер)

 Очевидно, що маючи велику аудиторію, буктьюбери можуть досить сильно впливати на думку літературного співтовариства в цілому.

У той же час деякі книгознавці досить критично ставляться до буктуберів. Так, 
Ю. Щербініна
 дає визначення буктьюбера як «відеооратора на літературні теми. Звертаючись до найширшої аудиторії, пересічні інтернет-користувачі на правах професіоналів від бібліоіндустрії розповідають про свої книжкові покупки, переповідають сюжети творів, відгукуються про прочитане, оглядають та коментують».

Але, якщо не заглиблюватися в деталі, буктьюб — це звичайний відеоогляд книги. Свого роду рецензія, виконана у відеоформаті. І, як і будь-який жанр, буктьюб має свої особливості.
У буктьюбі  все доволі демократично й справедливо, його основоположний принцип: робиш цікавий контент — чекай нових передплатників на свій канал, не робиш — не чекай.

Якщо автор рецензії це тільки автор, то справжній буктьюбер — це ще й телеведучий, актор, завдання якого — залучити й удержати аудиторію. Тому для буктьюбера харизма не менш важлива, ніж літературне чуття. Мабуть, все залежить від авторитета буктьюбера, його стилю ведення блога, культури мовлення та інших якостей і здібностей.

Буктьюб, як правило, припускає не стільки аналітичний, скільки емоційний відгук про книгу. Буктьюбер навряд чи буде часто використовувати довгі заумні терміни, зате сленгові слова будуть сипатися з нього як з рога достатку. Воно й зрозуміло — адже вік як самих буктьюберів, так і їхньої аудиторії, коливається в діапазоні від 15 до 30 років.
Буктьюб орієнтований на звичайного глядача — у чому, до речі, його основна відмінність від тих же літературних лекцій, які все-таки припускають деякий рівень початкової підготовки — буктьюбер говорить «просто про складне», і щоб зрозуміти його, зовсім не обов’язково бути студентом філфаку. 

Сама специфіка буктьюбу припускає обмін думками, дискусію, можливість різних трактувань. Найбільш популярні буктьюбери не тільки коментують огляди один одного й репостять посилання на канали колег, що сподобалися, але й записують спільні огляди, літературні дуелі, інтерв’ю.

З бібліотечної ж точки зору, якщо говорити про класифікацію ресурсу, то його можна віднести до рекомендаційного.

Об’єктами уваги буктьюберів можуть бути:

  • улюблені прочитані книги;
  • книжкові покупки місяця;
  • улюблені місця для читання;
  • використання закладок;
  • улюблені персонажі тощо.

Серед них книгоблогерів є професійні книгознавці — бібліотекарі, що ведуть блоги на тлі своєї бібліотеки. Ось роздуми про буктьюб та його можливості Тамари Хакімової — професійного бібліотекаря з 30-річним стажем, ведучої каналу YouTube Mara Book («Приют мысли»):

«Чим телебачення краще каналу на YouTube? Мені здається, що майбутнє за Інтернетом, — говорить Тамара Хакимова, — сьогодні в деяких блогерів по мільйону передплатників. Звичайно, якби мені запропонували вести передачу про книги на телебаченні, я б з радістю погодилася, не буду лукавити»
Я працюю в бібліотеці й знаю, що, на жаль, сьогодні читачі йдуть із бібліотек. У наш час стільки альтернативних джерел інформації. У мене немає ніяких упереджень проти електронної книги — книга є книга, на якому би носії вона не була. Я сама із задоволенням іноді читаю електронні книги, це мені дуже подобається.

Потрібно зрозуміти, що в кожного з нас існує своя книга. Напевно, у цьому світі існує кілька десятків книг, які людина повинна обов’язково прочитати. Але щоб знайти ці книги, які змінять її життя, вплинуть на світогляд (а таких книг дуже небагато), треба прочитати десятки, сотні й навіть тисячі».

Феномен популярності буктьюба легко пояснити. Щоб не говорили про сучасне покоління молодих людей, але їм далеко не байдужа симпатія до книг. Однак гарної критичної літератури, особливо пов’язаної із книгами сучасників, не так уже і багато.

Цілком логічно, що в молодих читачів XXІ століття з’являється потреба в одержанні критичних відгуків про книги у звичному й зручному для них форматі відеоогляду. А раз є попит — пропозиція буде тільки рости.

Отож, бібліотекарі, доєднуйтесь до новітнього віртуального співтовариства!!! Можливо, це наш останній шанс? ;))))

Джерело: Блог Сумської центральної міської бібліотеки ім.Т.Г.Шевченко

 

Буктюб-спільнота на Ютюбі росте з кожним днем, але поки що україномовна спільнота на буктюбі досить невелика, тож давайте зберемо повний список україномовний буктюб-каналів в цьому треді. Додавайте в коменти назви + посилання нових каналів, і я буду додавати їх до цього переліку. 

1. Nat B (5books): https://www.youtube.com/channel/UCAHO…
2. Rosava: https://www.youtube.com/user/ksanka45
3. Літогляди Сущука: https://www.youtube.com/channel/UCLv0…
4. TheBookOfEibon: https://www.youtube.com/channel/UCkjA…
5. Oksana Duma: https://www.youtube.com/channel/UCT7Z…
6. «I’m reading»: https://www.youtube.com/channel/UCpfU…
7. Maria Zgoba/MeryFunny: https://www.youtube.com/user/Levys137…
8. ВсіКниги:
https://www.youtube.com/channel/UCjzA…
9. Valieyka′s blog
https://www.youtube.com/channel/UCaXF…
10. Аліна Возна:
https://www.youtube.com/channel/UCDat…
11. AnnikaBlog:
https://www.youtube.com/channel/UCPi1…
12. Вірослава: https://www.youtube.com/channel/UC3VB…
13. Alexander Melnik (5books): https://www.youtube.com/user/melnikua…
14. Dysya studio: https://www.youtube.com/channel/UCQ-J…
15. Люда Дмитрук/Вишневий Цвіт: https://www.youtube.com/channel/UC74_…
16. Color Life by Anna:
https://www.youtube.com/channel/UCx2u…
17. Книжки українською/GingerrrStarrr: https://www.youtube.com/channel/UCV2i…
18. Book Park: https://www.youtube.com/channel/UCvDj…
19. Sxidnyj Live: https://www.youtube.com/channel/UC9nC…
20. Imagination: https://www.youtube.com/channel/UCheY…
21. Olia.K https://www.youtube.com/channel/UCKFY…
22. Юлія Лех: https://www.youtube.com/channel/UCa51…
23. Ольга Загоренко: https://www.youtube.com/channel/UC-Yu…
24. Яна Лозинська: https://www.youtube.com/channel/UC84s…
25. КіноЛіт: https://www.youtube.com/channel/UC5cj…
26. Ultimoirene: https://www.youtube.com/channel/UCpcc…
27. Анатомія книги: https://www.youtube.com/channel/UC2qA…
28. UkrBooks/Юлія Бедрик: https://www.youtube.com/channel/UC7Xg…
29. Nata&Books: https://www.youtube.com/channel/UCeUL…
30. Beauty and Gloom/Даша: https://www.youtube.com/channel/UC2lL…
31. МояКнига/Олег: https://www.youtube.com/channel/UC3el…
32. Gulbanu Bibicheva/Гульбану: https://www.youtube.com/channel/UCGzK…
33. Danylo Yanevsky: https://www.youtube.com/channel/UCg6m…
34. Книгогриз: https://www.youtube.com/channel/UC93C…
35. A Woman Who Reads: https://www.youtube.com/channel/UCqbj…
36. Annie ReadsBook: https://www.youtube.com/channel/UCFuY…
37. Danylo Sudyn: https://www.youtube.com/channel/UC3Kd…
38. Intelectless Book-blog playlist, Robert Mensus: https://www.youtube.com/playlist?list…
39. Класику знати треба playlist від bitlive: https://www.youtube.com/playlist?list…

Джерело: https://www.goodreads.com/topic/show/2327357-ukrainian-booktube (додаткові корисні посилання в коментах на цьому ж сайті)

неділя, 22 листопада 2020 р.

Книги про Голодомор 1932-1933 років: добірка до Дня пам'яті



       Щорічно в Україні відзначається День пам'яті жертв голодоморів. Зараз цей день припадає на 23 листопада. Це можливість згадати історію, вшанувати тих, чиє життя була зруйнована або знищена в ті страшні часи сталінського режиму. Українці ніколи не були байдужі до цієї трагедії, про акт геноциду писали свої твори українські письменники, Голодомор став темою багатьох художніх творів. У сучасному світі про масові вбивства шляхом штучно створеного голоду вже не бояться говорити, і все ж Голодомор 1932-1933 років деякі країни не поспішають визнавати геноцидом українського народу. Щоб розуміти, через що пройшли наші предки, відчути, яку складну історію переживала Україна 87 років тому, ми зробили підбірку художніх і публіцистичних книг, в яких розкривається тема Голодомору.


   Вважається, що роман «Марія» - перший художній твір про Голодомор. Він був заборонений за часів радянської влади, адже розкривав жорстку правду про штучний голод, створеному для знищення української нації. Власний досвід та свідчення очевидців трагедії лягли в основу твору письменника. Головна героїня - сімдесятилітня Марія, разом з іншими українцями відчуває страшний голод. Сильна характером жінка пережила у своєму житті багато горя. В образі Марії уособлена сама Україна. Твір відображає реальний стан речей в 30-х роках, дає розуміння, наскільки важко було жити селянам, змушує задуматися про справжні цінності.

   Ще одним твором художньої літератури, присвяченим Голодомору '32 -'33 років, є роман «Жовтий князь» письменника Василя Барки. Він створив жовтого князя - символу демона зла, який приносить лише спустошення, руйнування, біль і смерть. У своєму творі автор відобразив власні спогади про страшне горе, а також точні свідчення очевидців Голодомору, зокрема його рідного брата і сім'ї. У центрі сюжету - сім'я Катранників, серед яких залишився живий тільки молодший син. Життя сім'ї сповнена вражаючих, страшних подій. Але герої в усіх ситуаціях не втрачають людяності. Історична правдивість робить твір Василя Барки цінних для кожного читача.

   Сучасна українська письменниця Світлана Талан пише твори в жанрі «реальних історій». Роман «розколоти небо» присвячений темі колективізації і Голодомору в Україні. Письменниця відобразила події 30-х років на прикладі одного селища на Луганщині. Українське село, де були розкішні сади і родючі землі, спустошила голодна смерть. Справжні, невигадані жахи описує автор: на які відчайдушні і жорстокі вчинки йшли люди, щоб вижити в лихі часи голоду. І в ці трагічні події знаходиться місце і для любові, яка то спливає на перший план, то ховається за чорною, пекельної реальністю. «Розколоти небо» перевертає свідомість читача і відкриває для кого-то невідомі сторінки історії.

   Книга «Розрита могила ...» професора, доктора історичних наук, історика Георгія Касьянова - про Голодомор як явище на політичній і історичній аренах, у внутрішньополітичній боротьбі, міжнародних відносинах. Це видання не про події минулого, а про сучасну репрезентації й інтерпретації цих подій. У трьох частинах книги йдеться про історію забуття і реконструкції подій 30-х років, про появу Голодомору як специфічного дискурсу і особливої ​​форми культурної реальності, про функціонування Голодомору в трикутнику «історик - політика - влада», про наукову деконструкції Голодомору тощо.

   Історик, журналістка, письменниця Енн Еплбом присвятила свою книгу історичних подій 30-х років. Автор поглибилася в питання передумов Голодомору і його наслідків для України. Це історія про сталінський режим, наміри радянської влади, які в результаті не виправдалися. Письменниця у своїй роботі використовувала усні свідчення, архівні документи, щоденники, дослідження українських і зарубіжних вчених. Енн Еплбом в своїх дослідженнях прийшла до висновку, що Голодомор - це не наслідок колективізації, а результат дій бригад активістів, які забирали у селян все до останньої крихти.

    Крім представлених книг існує ще багато видань і творів, присвячених темі Голодомору. Одним з найважливіших результатів по дослідженню Голодомору і пам'яті жертв є «Національна книга пам'яті», видана в 2008 році на замовлення Українського інституту національної пам'яті. Триває робота над створенням електронної карти Голодомору. Художні твори, наукові та історичні дослідження дають можливість кожному дізнатися правду про страшні часи голоду і зробити свої висновки.


Автор: Тетяна Ткачук https://book24.ua/blog/knigi-o-golodomore-1932-1933-godov-podborka-ko-dnyu-pamyati/

Юрист - захисник прав і свободи громадян

       Хто такий юрист?
Юри́ст (правник) — фізична особа, яка має професійні правові знання у галузі юридичних наук, законодавства й практики його застосування.

Характеристика професії:

Професія юриста по праву вважається однією з найдревніших і найшановніших. Принципи, які сьогодні лежать в основі права будь-якої демократичної країни, знаходили своє віддзеркалення навіть у старогрецькій міфології: богині закону Евномія і помсти - Немезіс вершили суд над тими, хто посмів робити замах на засади громадського порядку. Сьогодні - це прямий обов'язок юристів різних спеціальностей. Адвокати і юрисконсульти, прокурори і нотаріуси, судді і слідчі забезпечують виконання законів і підзаконних актів, а також гарантують невідворотність покарання в разі їх недотримання.

 

Історія професії:

Першими професійними юристами були члени Колегії понтифіків у Древньому Римі. Саме вони заклали основи правового регулювання суспільного життя, створили обширну базу прецедентів. Лише декілька століть опісля юриспруденція сформувалася як наука. Особливо значимою віхою в її становленні вважається видання першого підручника з правознавства - «Інституції» Гая.

 

Соціальне значення професії у суспільстві:

Уявити собі сучасне життя без величезної армії юристів просто неможливо. Саме вони допомагають нам розібратися в тонкощах правових процедур. Окрім роботи в правоохоронних органах, судових інстанціях, учбових закладах, юристи прямують у сферу охорони авторських прав, аналізу стану ринку на предмет недобросовісної конкуренції і т.д.

 

Унікальність професії:

Професія юриста - це, перш за все, величезний рівень відповідальності. У руках фахівця іноді долі людей, підприємств і навіть держав. І, не дивлячись на те, що з кожним роком число абітурієнтів, що бажають здобути цю професію, стає все більше, кваліфікованих і умілих співробітників з них виходить не так-то багато.

 

У яких установах може працювати юрист?

Юрист може працювати на державній службі, в приватній компанії або ж як самозайнята особа.

Якщо юрист обирає для себе державну службу, він може працювати прокурором, суддею, експертом, працівником слідчих органів, державної митної та податкової служби тощо.

Деякі з цих спеціальностей потребують певного стажу роботи та складання відповідних іспитів.

Юристи високого класу також незамінні у виборних органах та у вищих органах виконавчої влади.

Якщо юрист обирає для себе приватний сектор економіки, він може захищати інтереси клієнтів у судах, займатися консалтинговою діяльністю, працювати штатним юристом тощо.

 

Плюси та мінуси професії юриста

Плюси:

цікава та різноманітна робота;

перспектива кар'єрного зростання;

відносно гнучкий графік;

достойна оплата праці (при цьому зарплата в недержавній сфері суттєво вища).

 

Мінуси:

необхідність балансувати між роботою та особистим життям, адже юристам часто доводиться працювати понаднормово (особливо тим юристам, які працюють у недержавній сфері);

великий тягар відповідальності. Помилка юриста може коштувати компаніям мільйони, а людям – волі;

малорухливість та робота за комп'ютером можуть негативно відобразитися на здоров'ї;

загроза професійної деформації свідомості – особливо для працівників правоохоронних і правозахисних органів.

Професія юриста, плюси і мінуси

 

Шляхи здобуття професії:

Якщо ви знаєте, що в майбутньому хочете працювати юристом, залишилося тільки вступити до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Уже багато років поспіль Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого є лідером правничої освіти й науки України. Університет має потужний науково-педагогічний потенціал та сучасну матеріальну базу. В ВУЗі присутні: безкоштовне навчання, платне навчання, гуртожитки, військова кафедра, бібліотека.

 

Профессия юриста глазами специалиста

 

Яку заробітну плату слід розраховувати людині, яка обрала для себе професію юриста?

Працювати за спеціальністю варто починати з 3–4 курсу. У такому випадку студент або молодий спеціаліст може розраховувати на зарплатню від 1 500 до 5 000 гривень (із власного досвіду).

Верхня межа заробітку юриста, певно, необмежена – все залежить від бажання, наполегливості, знань та здібностей.

Професія юриста: хорошому спеціалісту готові платити до 20 тисяч гривень

 

Найпоширеніші міфи про професію юриста

Для багатьох уявлення про роботу юриста склалося на основі вітчизняних та іноземних кінофільмів.

Однак слід відзначити, що більше половини того, що ви бачили і побачите на екранах, не відповідає дійсності:

блондинки в рожевому з пуделями на руках, як правило, не виграють суди;

вірний пес не розкриє за вас вбивство;

книжки рідко самі розкриваються саме на тій статті, яка вирішує хід справи;

гроші не падають юристам у кишені з неба.

Юрист не знає (не може знати і не повинен знати) всі закони – у першу чергу він повинен знати, де шукати.

 http://library.nlu.edu.ua/index.php?option=com_k2&view=item&id=1354:profesiia-iurysta-tse-prestyzhno&Itemid=123

субота, 21 листопада 2020 р.

День Гідності і Свободи

Щиро вітаємо учасників національно-визвольної боротьби, всіх тих, хто відстояв перемогу Революції Гідності та сьогодні мужньо боронить рідну землю. Бажаємо миру та злагоди всім українцям, гарної долі, сімейного щастя!
  


 



понеділок, 16 листопада 2020 р.

#ЩедрийВівторок — Всеукраїнський день добрих справ!

Шановні друзі!

Щороку у понад 150 країн світу мільйони людей у вівторок, після Дня подяки, влаштовують акції на користь благодійних організацій, розповідають про це в соціальних мережах і закликають робити добрі справи. Цього року #Щедрийвівторок відзначатимуть 1 грудня.

Що можна зробити до дня добрих справ:

  • Обрати вже існуючу ініціативу або придумати нову.
  • Зробити добру справу спільно з колегами та розповісти про це у соціальних мережах — 1-го грудня.
  • Зареєструвати свою добру справу на сайті і розповісти про неї у соціальних мережах.рішки історії

    Щедрий вівторок виник у 2012 році в США і завдяки тисячам учасників поширився світом. Україна приєдналася до ініціативи у 2018 році.

    #GivingTuesday був створений з простою ідеєю: спонукати людей робити добрі справи. За останні 8 років ця подія перетворилася на глобальний рух, який надихає сотні мільйонів людей з усього світу творити добро. #GivingTuesday поширює добро та щедрість, об'єднує людей та дає нам спільну велику справу на всіх. До ініціативи може долучитися кожен, адже ви завжди можете допомогти часом, талантом чи грошима.

    Восьмий рік поспіль #ЩедрийВівторок збирає мільйони в грошовому еквіваленті та мільярди в негрошовому — завдяки часу, зусиллям, ресурсам, зв'язкам тощо, які люди присвячують благодійності. Перша акція допомогла неприбутковим організаціям зібрати близько 10 мільйонів, а у 2019 році завдяки #GivingTuesday вдалося зібрати більше мільярда доларів по всьому світу.

    Більш детальну інформацію про Щедрий вівторок та приклади добрих справ, з якими вже долучились, можете дізнатися на сайті  https://givingtuesday.org.ua/ 

      Добро має звучати голосно, про нього потрібно заявляти!

    неділя, 15 листопада 2020 р.

    Родина та толерантність підлітка

     

    Формування толерантності підлітків у родині має багатоплановий характер в умовах багатонаціонального та полікультурного населення. Родина є тим соціальним осередком, в якому починається формування толерантності та створюється психологічна ситуація, що забезпечує його подальший розвиток. У кожній родині складається своя індивідуальна виховна система

    В основу формування толерантності підлітків у родині необхідно закласти навчання культурі світу та правам людини. Основний зміст виховного процесу загальнолюдських цінностей запропонований В. Караковським, який уважає, що у процесі виховання необхідно звернутись до фундаментальних цінностей, орієнтація на які й повинна народжувати в людині добрі риси, високоморальні потреби та вчинки.

    Під процесом виховання толерантності мається на увазі створення простору прямої чи опосередкованої взаємодії з іншими, іншими за поглядами чи поведінкою людьми, їхніми співтовариствами, інакше кажучи, співіснування різного.

    Виховання дітей у родині - спеціальна педагогічна діяльність батьків, у якій реалізується функція родини із соціалізації дитини. Дослідження показують: велика частина родин здійснює виховання на низькому рівні, неусвідомлено, стихійно, безвідповідально. Дітей виховують, дотримуючись моделей поведінки власних батьків, перекладаючи виховання на школу, не знаючи, що і як треба робити.

    Для того щоби батьки могли виховувати дітей у дусі толерантності, необхідне володіння відповідними знаннями, а саме, батькам необхідно формувати в підлітків систему цінностей, в основі якої лежать такі загальні поняття, як консенсус (згода), компроміс, взаємоприйнятність і терпимість, прощення, ненасильство, співчуття, розуміння, співпереживання тощо.

    У зв'язку з цим одним із пунктів заходів цільової програми «Формування установок толерантної свідомості і профілактика екстремізму в російському суспільстві» намічені: розробка й реалізація комплексу заходів з підвищення соціальної ролі родини у вихованні в підростаючого покоління норм толерантності й у зниженні соціальної напруженості в суспільстві.

    Необхідно, щоби батьки усвідомлювали, що толерантність - це:

    • соціокультурна основа ненасильства;
    • передумова для вироблення суджень, основою яких є моральні цінності;
    • особлива форма особистісного ставлення, в основі якого лежать розуміння та прийняття іншої культури, іншої «самості», й терпимість, що припускає допущення «інакомислення»;
    • прояв індивідуальності людини, визнання її автономії та відповідальності за власний вибір, відкритості для духовної конкуренції, уміння критично мислити;
    • витривалість стосовно несприятливих емоційних факторів, стійкість до стресу.

    Виховувати толерантність у родині - значить прищеплювати повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження та способів проявів людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.

    Виховати підлітка толерантним - це формувати в нього поступливість. Виховуючи підлітка толерантним, необхідно виявляти толерантність і самим батькам.

    Прояв толерантності означає, що кожний вільний дотримуватися своїх переконань і визнає таке ж право за іншими. Це означає визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою та цінностями і мають право жити у світі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим. Необхідно зміцнювати дух толерантності та формувати відносини відкритості, уваги один до одного й солідарності, сформувати готовність до дії й заохочувати в родині толерантність і ненасильство. Які ж принципи виховання толерантності в родині?

    Принцип зв'язку виховання толерантності з життям. Батьки повинні орієнтувати підлітка не тільки на ситуації в суспільстві взагалі, а й на життєві ситуації, пов'язані з толерантною взаємодією у спілкуванні дитини з близькими, друзями, педагогами.

    Принцип поважного ставлення до особистості. Незалежно від позиції дитини, її світогляду, поважне ставлення до неї є необхідним принципом виховного процесу. При формуванні толерантності цей принцип здобуває подвійну значущість. Поважаючи та приймаючи (не обов'язково погоджуючись) позицію й думку дитини, але при необхідності коректуючи їх, ми показуємо їй приклад толерантного ставлення до людини з іншим поглядом на світ.

    Принцип опори на позитивне в дитині. Виховуючи дану моральну якість, ми повинні підтримувати розвиток, бачити в підлітку особистість, яка саморозвивається, готову до змін і самореалізації. При цьому основою успішності процесу виховання толерантності в підлітків стає актуалізація позитивних рис, позитивного соціального досвіду, розвинених (нехай навіть у невеликому ступені) конструктивних умінь взаємодії з людьми.

    Принцип соціальної обумовленості процесу виховання толерантності. Виховання толерантності багато в чому обумовлене впливом соціального середовища. Необхідно вивчити соціальне середовище й переносити в нього ідеї толерантності, підбираючи для цього відповідні форми, методи та прийоми роботи. З даним принципом тісно пов'язаний наступний принцип виховання толерантності.

    Принцип завуальованості педагогічних впливів та опори на активність дитини. Специфіка морального виховання полягає в тому, що дії дорослих із формування основ поведінки дітьми та підлітками сприймаються як моралізування й тому вони часто пручаються впливам. Для того щоб уникнути подібної ситуації, варто спиратись на непрямі методи та прийоми роботи. Однак толерантність не може бути засвоєна під чисто зовнішнім впливом, вона базується на персональній автономії і є принципом життя самої людини.

    Принцип єдності знання та поведінки. Даний принцип вимагає побудови виховного процесу формування толерантності на двох взаємозалежних рівнях: інформаційному (який дає знання про толерантність, її складові, її прояви, про багатомірність людського буття, формування установки на толерантність) і на поведінковому (озброєння вміннями та навичками толерантної взаємодії), що складають єдине ціле. Основним критерієм сформованості толерантності повинне стати вміння конструктивно, толерантно взаємодіяти з людьми та групами, що мають визначені відмінності.

    Від того, який тип виховання переважає в родині, залежить, яка тут виросте людина. Головні методи виховання в родині - це приклад, спільні з батьками заняття, бесіди, підтримка підлітка в різних справах, у рішенні проблем, залучення його в різні види діяльності в родині та поза нею. Підліток освоює соціальні зв'язки та ролі у світі; стаючи старше, він усе більше орієнтується на однолітків і соціальні інститути. Батьки, даючи йому відносну свободу, повинні бути надійним тилом для нього, створювати в нього почуття впевненості, які його зрозуміють і підтримають у важкій ситуації.

    Ми пропонуємо деякі форми роботи з формування толерантності в родині.

    Навчання батьків здійснюється за допомогою таких етапів.

    Етапи формування толерантності підлітків у родині за допомогою школи

    Етапи

    Напрям

    Засоби

    Організаційно-підготовчий

    Діагностика толерантних установок підлітків і членів їхніх родин

    Соціальний педагог проводить анкетування підлітків і членів їхньої родини з питань толерантних установок

    Інформаційне забезпечення

    Забезпечення інформованості з проблеми толерантності, підвищення толерантної культури членів родини підлітків і підлітків

    На зборах класний керівник проводить лекції з тем «Ділова культура», «Психологія спілкування», «Формування толерантності в родині»

    Формування толерантного мислення в родині

    Розвиток толерантних якостей у членів родини та самоаналізу на основі рефлексії;
    - розвиток комунікативних навичок;
    - розвиток моральної сфери підлітків

    Самодіагностика, формування партнерських суб'єктних відносину родині


    А. Макаренко виділяв необхідним у вихованні дітей таке: батьківський авторитет; виховання дисципліни; виховання у праці; ведення сімейного господарства; статеве виховання.

    Виховуючи підлітка в родині толерантним, можна використовувати досвід А. Макаренка та його гасло: «Якнайбільше вимог до людини та якнайбільше поваги до неї». А також необхідно враховувати розглянуті вище принципи виховання толерантності підлітка в родині.

    Сучасні подружні родини сподіваються, що в сімейному житті вони знайдуть емоційно-теплі стосунки, що характеризуються відкритістю, довірою спілкування, взаємною повагою. На ділі досягти цього досить непросто.

    Саме тому сучасній родині необхідно здійснювати заходи для профілактики девіантної поведінки підлітків. Пропонуємо дорослим членам родини:

    • уникати фізичного насильства в родині, холодності;
    • виключити образи, негативні оцінки на адресу підлітка, придушення особистості підлітка;
    • не виявляти агресивної поведінки дорослими членами родини;
    • не підкріплювати небажані дії підлітків (наприклад, виражати гордість при конфліктах підлітка з однолітками).

    Відродження традицій - невід'ємна частина формування толерантності в родині. Традиції - це своєрідний комунікативний механізм суспільства, що забезпечує безперервність передачі духовних, інтелектуальних і матеріальних цінностей від покоління до покоління. Розвиток суспільства залежить від того, наскільки даний механізм налагоджений та ефективно працює.

    Правильне демократичне виховання формує людину активну, ініціативну, з позитивною самооцінкою, здатну знаходити рішення у своєму житті та нести соціальну відповідальність за себе й інших.

    Автор: Н. Єлісєєва http://ru.osvita.ua/school/method/2314/

    пʼятниця, 13 листопада 2020 р.

    10 невідомих фактів із життя полтавця Остапа Вишні

     

      13 листопада 1889 року, народився   письменник, гуморист, впевнений у тому, що саме сміх може зцілювати людину від недуг, – Остап Вишня. Його твори відомі з дитинства, але про життя письменника говорять небагато. Ми пропонуємо вам  підбірку невідомих фактів із життя сміхотворця. 

    Факт 1 Письменник не просто так створив «Мисливські усмішки». Він із дитинства любив полювати. Із собою Остап Вишня завжди брав свого улюбленого пса Гая, запас їжі…але дичину приносив рідко. Навіть навпаки: на зиму щедрий гуморист купляв сусідським дітям синичок та щигликів, а навесні разом із малечею випускав їх.

    Факт 2     Одного разу Остап Вишня поїхав на полювання у компанії друзів, де вирішив розіграти письменника Юрія Смолича. Коли той побачив зайця, який занадто спокійно сидів під кущем, та вистрілив у здобич, то виявив, що у звірка в зубах була записка з сатиричним коментарем: «Юрій Корнійович, навіщо ж ти мене вбив?». Насправді ж того зайця Остап Вишня та Амвросій Бучма підстрелили раніше і вирішили так пожартувати над колегою.

    10 невідомих фактів із життя полтавця Остапа Вишні  Факт 3  Як розповідає мультимедійний портал «УКРІНФОРМ», є кілька версій, чому Павло Губенко взяв собі псевдонім «Остап Вишня»:«ягідний» псевдонім був доказом любові до твору М. Гоголя «Тарас Бульба»;письменник просто любив поласувати ягодами, а також поважав творчість Шевченка (де йдеться про вечірню ідилію, хрущів та запах вишень);ім’я та псевдонім були обрані завдяки своїй милозвучності.

    Факт 4  Із 1907 року працював фельдшером в царській армії, згодом – у хірургічному відділені лікарні Південно-Західної залізниці. Але ця робота не приносила йому такого задоволення, як написання гуморесок. Тому хлопець займався самоосвітою і в 1917 поступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Але замість журналістики присвятив себе поліпшенню настрою українського народу, передає «УКРІНФОРМ».

    10 невідомих фактів із життя полтавця Остапа ВишніФакт 5  У 1933 році письменника звинуватили в контрреволюційній діяльності та тероризмі. Він ледве врятувався від розстрілу. Близько 10 років життя Остап Вишня провів у концтаборах, де сильно зіпсував своє здоров’я. У той час його підтримувала лише друга дружина Варвара Маслюченко. Більшість друзів відвернулися, знайомі з родиною навіть не віталися.«Як дасть Бог вижити каторгу, то нехай мені рука всохне, як ще раз візьму перо. Тільки – Сибір, глушина! Сільця розставлю і… рибу ловитиму», – писав Остап Вишня. Але згодом свою письменницьку діяльність не кинув.

    Факт 6 У концтаборі письменник не впадав у відчай. Розраду він знаходив у настільній грі. Зараз його онучка Мар’яна Євтушенко шанобливо зберігає шахи з хліба, виготовлені в колонії.

    Шахи

    Факт 7 Після повернення з заслання отримав квартиру №21 у будинку письменників РоЛіт, що у м. Києві (нині за адресою вул. Б.Хмельницького, 68). Саме там одного дня у жовтні 1955 року зібралися вірні друзі гумориста, щоб підтримати. Дружина з дочкою плакали, а Остап Вишня говорив:«У мене сьогодні найщасливіший день у житті, а вони, бачите, плачуть».

    Того дня Павло Губенко отримав судове рішення про те, що кримінальна справа, яка у 1933 ледь не забрала життя сміхотворця, припинена за відсутністю складу злочину.

    Факт 8 Остап Вишня любив випити й курив цигарки «Казбек». Його нерозлучними друзями були Максим Рильський та Володимир Сосюра. Часто дружина боролася з «контрабандними постачаннями спиртного». Коли в гості приходив Рильський, то ще на вході вивертав кишені. Але вигадливому письменнику все одно вдавалося проносити алкоголь.

    10 невідомих фактів із життя полтавця Остапа Вишні   Факт 9 Любив Остап Вишня порибалити. Коли він приходив із вудкою на пристань, там постійно знаходились глядачі. Цікаво було, чи спіймає цього разу гуморист коропа або ж сома. Часто письменник просто сидів, звісивши ноги в воду, і щось записував.Хтось зі сміливців колись запитав:

    – Павле Михайловичу, що ви там бачите у воді?

    – Ти знаєш, слова у мене самі народжуються, я їх тільки встигаю записувати. Не маю я права щодня не писати, бо який тоді з мене письменник?

    Факт 10 Зараз у квартирі онучки Мар’яни Євтушенко знаходяться «Вишневі скарби»: ті самі шахи, масивний письменницький стіл, зжовклі книги та рукописи, колекція тарілок Межигірської фаянсової фабрики, які збирав письменник, вудки, брилі. Як виявилося, в музеях поки що не знайшлося місця для зберігання речей.

    10 невідомих фактів із життя полтавця Остапа Вишні   

    Вікторія Кузурман https://zmist.pl.ua/news/130-richchya-z-dnya-narodzhennya-10-nevidomih-faktiv-iz-zhittya-poltavcya-ostapa-vishni-nbsp