Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897 р. в м. Архангороді на Херсонщині (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області) у родині активіста-просвітянина.

Навчався в Єлисаветградській реальній гімназії з 1906 по 1914.

1914 р. — вступив до Петербурзького політехнічного інституту, але не закінчив, бо почалася Перша світова війна. Маланюк був мобілізований до Армії УНР. У роки війни закінчив Київську військову школу, служив офіцером у царській армії.

1920 р. — з’являється друком перший вірш.

Після поразки УНР назавжди покидає Україну

Потрапивши у табір у Каліші, зосереджується на поетичній творчості. Бере участь у виданні журналу «Веселка» та альманаху «Озимина».

Восени 1923 р. переїздить до Чехословаччини. Стає лідером «Празької школи поетів». dovidka.biz.ua

Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі.

За фахом Є. Маланюк – інженер.

У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій». 1929р. — Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».

Протягом 1930—1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна»г «Перстень Полікрата».

У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, де став членом угруповання МУРу (Мистецький український рух)

1949 р. — переїхав до США, де прожив до самої смерті.

У 1951 —1966 pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (1951); «Поезії в одному томі» (1954); «Остання весна» (1959); «Серпень» (1964); поема «П’ята симфонія» (1953), два томи есеїстики: «Книги спостережень» (1962, 1966).

У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об’єднання українських письменників «Слово».

16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка.

Творчість Маланюка.

– Історіософічність творчості — спроба вмотивувати, пояснити логіку історичних подій, осмислення їх сенсу для України.

– Чітка організація поетичної мови, нагромадження приголосних, сторення ефекту „непісенності», строгості, суворості.

– Наскрізна ідея української державності

Належав до умовної «Вісниківської квадриги» — Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз, бо друкувались у часописі «Вісник» (квадрига — четвірка коней).

Збірки Маланюка:

–         1925р. перша збірка «Стилет і стилос»

–         1926р. «Гербарій»

–         1930р. «Земля і залізо»

–         1934р. «Земна Мадонна»

–         1939р. «Перстень Полікрата»

–         1943р. «Вибрані поезії»

–         1951р. «Влада»

–         1953р. поема «П’ята симфнія»

–         1954р. «Поезії»

–         1959р. «Остання весна»

–         1962, 1966рр. «Книга спостережень» у 2-х томах — збірка есеїв

–         1964р. «Серпень»

–         1972р. посмертна збірка – «Перстень і посох»

                           

Джерело: https://dovidka.biz.ua/yevgen-malanyuk-biografiya-skorocheno