Історія створення міста Світловодська та будівництва Кременчуцької ГЕС

                                 

25 березня 1954 року Рада Міністрів СРСР ухвалила рішення про початок будівництва Кременчуцького гідровузла на Дніпрі. Вже в квітні було створено будівельно-монтажне управління «Кременчукгесбуд». На початку травня до причалу Табурища пришвартувався буксирний пароплав «Більшовик» з караваном барж, навантажених будівельними матеріалами, а 4 травня прибула група досвідчених будівельників з Цимлянської ГЕС. Сюди з’їхалися робітники з Дніпровської, Горьковської, Дубосарської, Невської та ін. гідростанцій. 10 червня на перших партійних зборах будови розглядалося питання про мобілізацію робітників на виконання виробничих планів. За вирішальними ділянками закріпили комуністів. Кременчуцька ГЕС стала всесоюзною ударною комсомольською будовою. Вже на кінець 1959 року тут працювало понад 9 тис. молодих робітників, в т. ч. 4 тис. комсомольців. З ініціативи комітету ЛКСМУ «Кременчукгесбуду» було сформовано 107 комсомольсько-молодіжних бригад і 29 екіпажів. Лише в квітні 1960 року за путівками ЦК ЛКСМУ сюди прибуло майже 5 тис. юнаків і дівчат. Постійну увагу приділяли будові Комуністична партія і Радянський уряд. Вони надсилали сюди досвідчених спеціалістів. Спорудження Кременчуцької ГЕС стало яскравим прикладом дружби народів СРСР. У ньому брали участь представники 41 національності. Понад 300 підприємств з 11 республік забезпечували будову машинами, будівельними матеріалами, устаткуванням тощо.

Достроково здали в експлуатацію судноплавний шлюз, за 2 роки після укладення першого кубометру бетону підготували пуск першого агрегату. 5 вересня 1959 року пройшов перший караван суден через шлюз, 4 жовтня того ж року було перекрито Дніпро, 5 грудня дав струм перший агрегат, а до кінця року діяло вже 4 турбіни. Про пуск останнього, 12 агрегату, кременчукгесбудівці рапортували 3 листопада 1960 року. 29 липня 1962 року відбувся мітинг з нагоди урочистого пуску ГЕС. За час спорудження ГЕС створено водоймище в 13,5 млрд. кубометрів, виконано більше 100 млн. кубічних метрів земляних і скельних робіт, вкладено більше мільйона кубометрів бетону і залізобетону, змонтовано 22 тис. тонн металоконструкцій і обладнання, здано в експлуатацію 83 тис, кв. метрів житла.

Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили трудовий героїзм будівників ГЕС, нагородивши управління «Кременчукгесбуд» орденом Трудового Червоного Прапора, а 509 кращих робітників, інженерно-технічних працівників і службовців – орденами та медалями.

Одночасно з гідровузлом народжувалося сучасне місто. В дні святкування 300-річного ювілею возз’єднання України з Росією на схилі Табурищанського мису був закладений перший будинок. Забудова міста здійснювалася за генеральним планом, розробленим в комплексі з основними спорудами гідровузла. За 1954 і першу половину 1955 року здано в експлуатацію 5182 кв. метри житлової площі, 2 їдальні, клуб, літній кінотеатр, школу, лікарню на 25 ліжок тощо. 1956 року житлова площа збільшилася ще на 18 тис. кв. метрів. Головні квартали міста розміщувалися вздовж берега Кременчуцького водосховища на високому Табурищанському мисі, вкритому лісом. Цей зелений масив, разом з велетенським дзеркалом штучного моря надав місту мальовничого вигляду. В основу архітектурної структури міста покладено прямокутну сітку вулиць. Паралельно до берега пройшло три магістралі: Набережна — вздовж парку, Приморська вулиця, забудована тільки з одного боку і звернута фасадом до моря, та головна магістраль — проспект Леніна, що тягнеться від греблі до вершини Табурищанського мису, перетинаючи два найбільші мікрорайони. Інші вулиці розміщені перпендикулярно до берега.
Спорудження ГЕС і водосховища зумовили необхідність перенесення на нові місця деяких населених  пунктів району, зокрема Новогеоргіївська. Тільки в 1959 році держава виділила переселенцям понад 2 мли. крб. довгострокових кредитів, 53 тис. кубометрів лісоматеріалу, 7570 тонн цементу, 1961 року Новогеоргіївськ, перенесений із зони затоплення, та селище гідробудівників Кременчукгесбуду, до складу якого входило і Табурище, об’єднали в одне місто, яке було віднесено до категорії міст районного підпорядкування. На той час тут здали в експлуатацію понад 100 тис. кв. метрів житла, 7 шкіл, Палац культури ім. В. І. Леніна, широкоекранний кінотеатр, клуби. Було збудовано лікарняне містечко, стадіон, десятки магазинів тощо. 1962 року місту присвоєно назву Кремгес, 1969 року – перейменовано на Світловодськ.