Ластівки літають
Над водою низько,
Хвилі розбивають —
Значить, дощик близько.
Мов червоні квіти,
Хмари в небі синім,
Значить, завтра, діти,
Буде вітер сильний.
А як льону річка
В полі засиніла,
Знайте, що суничка
У гаю дозріла.
М. Чепурна
ЛІТНІ СТЕЖКИ
Вранці справжню таємницю
Нам відкрила Оля:
— Всі стежки, як придивитись,
Мають власний колір!
До садка біжить зелена,
Біла — до хмаринки.
А до річки в'ється стрічка
Синьої стежинки!
До суничок шлях червоний,
Золотий — до сонечка...
Прокидайтесь швидше, соні,
Відчиніть віконечка!
Кольоровими стежками
Вирушаймо разом з нами!
Ю. Ференцева
ВЕСЕЛЕ ЛІТОСонце, море і пісок –
Все для ігор, для діток.
Зайчик сонячний стрибає,
Він з малятами пограє:
Можна в жмурки в доганялки.
Раді Саші і Наталки
А Сергій в пісочку грав,
Він фортецю збудував.
На мурашник схожа дуже.
Влітку весело нам, друже!
Море хвилями хлюпоче,
Дітлахів воно лоскоче..
Всі стрибають і радіють,
Про веселе літо мріють.
С. Швець (За матеріалами дитячого журналу Жирафа–Рафа)
ДЕ ЛІТО ЖИВЕ
У павука хатинка —
Тоненька павутинка.
У коника веселого —
Між травами оселя.
У ластівки швидкої —
Під нашим підвіконням.
А тепле й ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами,—
Живе в очах у мами
А. Костецький
ЛІТО
— Липа, липа зацвіла! —
Засурмила всім бджола.—
Гей, злітайтеся, подруги,
У гайок на край села.
Там уже не видно віт,
А лише пахучий цвіт.
Наберем багато меду.
Вирушаймо ж у політ! —
Бджоли з пасіки летять,
Липі крону золотять.
І здається, що у липи
Віти струнами бринять.
Т. Коломієць
ЛІТОУ відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик,
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
О. Роговенко
СПРАВИ ЛІТАЗнаєш, скільки справ у літа?
Їх усіх не полічити!
Треба нам підсмажить спини,
Ніс убрати в ластовиння,
Накупати нас у річці
Наперед на три сторіччя,
Та іще подарувати
Лісу й лугу буйні шати.
Словом, справ — не полічити!
Та найбільше треба літу,
Щоб зуміли я і ти
Набагато підрости!
А. Костецький
ЛІТОЛіто, літо золоте
Випиває роси
Та з пшениченьки плете
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт
Вишнями в садочку,
Одяга на цілий світ
Сонячну сорочку.
А. Загрудний
РОСА
Я шукав на листячку росу —
Срібну і прозору, наче сльози.
Заглядав у квіти і в траву,
Та, на диво, не знайшов нічого.
Я заспав. А сонце встало
Й все до крапельки зібрало.
Н. Замрія
ЯКБИ
Літо — квіти, літо — вітер,
Літо — річка, сонце, ліс!
От якби-то красне літо
Рік для нас не раз приніс!
Н. Замрія
ЩЕДРЕ ЛІТО
Літня спека, грози, грім,
Літо, ти прекрасне всім!
Скільки в тебе є скарбів:
В лісі — ягід та грибів;
У садках — смачна малина,
Аґрус, яблука, ожина.
Фрукти й зелень соковита —
Це смачні дарунки літа.
Ген тече срібляста річка...
Ой і тепла ж в ній водичка!
Можна влітку засмагати,
Можна плавати й пірнати.
Т. Корольова
ЛІТНІЙ РАНОК
Джмелі спросоння — буц лобами,
Попадали, ревуть в траві.
І задзвонили над джмелями
Дзвінки-дзвіночки лісові.
Повільне сонце на тумані
До проса виплило з води,
Де на пташинім щебетанні
Послався малиновий дим.
Лиш сонях спав, хоча й не мусив...
І ось за те, аби він знав,
Важкий ячмінь медовим вусом
Бджолу за лапку лоскотав.
У картузах із парусини
Комбайн комбайнові гукав:
— То що косить? Воно ж все синє —
Де льон, де небо, де ріка?
М. Вінграновський
ЛІТО
Серед моря квітів,
Серед моря трав
Весело шуміти
Запашним вітрам.
Серед моря квітів
Бджіл гудуть рої.
Літо моє, літо,
Співанки мої.
В смолках вітер гонить
Хвилі в далечінь,
На безмежних гонах
Виграє ячмінь.
О рожевий колір,
Смолок любий цвіт!
Лугові і полю
Сонце шле привіт.
О. Ющенко
ПАХНЕ ЛІТО
На дзвінкій галяві теплим літом
Заквітчалась липка першим цвітом,
І сама страшенно здивувалась:
«Та невже ж таке зі мною сталось?»
Зашуміли трави над землею,
Здивувались також разом з нею.
Забриніли дзвоники ласкаві:
«Ой, же й дух солодкий на галяві!
Пелюстки у нас лілові й білі,
Та чомусь ми пахнути не в силі...»
Жовтим оком дивиться ромашка:
«Від такого цвіту дихать важко!»
І радіють бджоли-медоноші:
«А для нас ці квітоньки — хороші!»
Повна липка радості і суму:
«Через що,— зітхає,—стільки шуму?»
І ховає гілочки розквітлі,
Миті в зливах, скупані у світлі.
В лісі меду теплого налито:
Пахне цвіт на липці. Пахне літо!
М. Пригара
НА МОРІ Хвилі бавляться та б'ються,
Наче неслухи - хлоп'ята.
І стрибають, і сміються:
Вітер їм лоскоче п'яти.
Вгору, вниз і знову вгору
Підганяє дужий вітер.
Розгойдав він ціле море
Як же хвилям не радіти!
Л. Колос (За матеріалами дитячого журналу Жирафа–Рафа)
ЛІТНІЙ РАНОК
Тепле сонце встало пишно,
Одягається розкішно
В яр і золото долина,—
Встань і ти, моя дитино!
Ранку тратити не треба;
Дочувайся: із-під неба
Пісня жайворонка ллється –
То привіт тобі несеться!
Подивися на рослинку:
Кожну квітку і травинку
Криє білая сльозинка —
Діамантова росинка.
Вітерець на тебе дише,
Джерегелями колише,
На вушко тобі шепоче,
Щоб вставало ти охоче
Я. Щоголів
ЛІТО
За крутими берегами
Пахне сіно полинами,
На ромашці бджілка спить,
З неба капає блакить.
Явори лоскоче вітер,
Розплітає вербам віти,
Літо шепче до води:
- Я прийду іще сюди.
Л. Новикова
Немає коментарів:
Дописати коментар