Народився Андрій Якович 15 травня 1857 року в сім’ї дрібного службовця в місті Самбір (нині Львівська область). В ранньому віці втратив обох батьків, тому хлопчика забрала до себе бабуся в село Гординя в Самбірському повіті.

Малий Андрій навчився читати польською, оскільки українського букваря не було. До початкової школи не ходив, навчався вдома. Іспити за початкову школу здавав приватно.

У 1869-1877 роках навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря». В гімназійні роки (1873-1877) був членом підпільного товариства «Студентська громада».

У 1877-83 навчався на філософському, згодом — юридичному факультеті Львівського університету. Очолював студентське товариство «Дружній лихвар».

У 1881 став співзасновником «Кружка правників».

У 1882 мобілізований до війська, в чині офіцера австрійської армії брав участь у поході до Боснії. Після армійської служби займався адвокатською практикою в Самборі.

21 вересня 1884 одружився з Гладилович Наталією (дожили разом до золотого весілля, мали 6 дітей)

У 1890 відкрив власну адвокатську канцелярію в Бережанах. На Бережанщині проводив активну громадську та освітню роботу — очолював місцеву філію «Просвіти», організовував осередки «Січей», був повітовим кошовим. Належав до Української народно-демократичної партії, з 1899 входив до її керівного органу — Ширшого народного комітету.

У 1914 після початку війни – за доносом єдиновірних співмешканців, які з ідеологічних міркувань симпатизували завойовникам його посадили до сумновідомої львівської в’язниці «Бригідки», де тримали більше двох тижнів, і не знайшовши компромату, випустили.

У 1918—19 роках Чайковський став повітовим комісаром Самбірського повіту, і принципово працював на засадах гуманності та справедливості.

З 1919 р. жив у м. Коломиї , яка в той час була «під румунським постолом». У 1926-27 роках очолював осередок «Рідної школи».

2 червня 1935 року помер в Коломиї.

Андрій Чайковський твори

Спомини зперед десяти літ (1892)

Оповідання зі збірки : «Ні разу не вдарив», «Краще смерть, чим неволя», «Хто винен?», «За віхоть сіна», «Жаль ваги не має» (збірки «Оповідання» (1904 та 1920 роки))

За сестрою (1907)

Віддячився (1913)

Петро Конашевич-Сагайдачний (1917)

Козацька помста (1919)

Олюнька (1920)

На уходах (1921)

Олексій Корнієнко (1924)

Роман «Сагайдачний» — книга перша «Побратими» (1924); книга друга «До слави», частина 1 (1929); книга третя «До слави», частина 2

Перед зривом — повість про життя гетьмана Богдана Хмельницького.

Полковник Михайло Кричевський (1935) — трагічна історія польського шляхтича, який став на бік українців у їх боротьбі за волю.

Три казки діда Охріма (1927)

Автократ (1929)

Четверта заповідь (1930)

Сонце заходить (1930)

За чужі гріхи (1931)

За чужі гроші (1932)

Чар-зілля (1932)

Полковник Михайло Кричевський (1935)

Одарка

Чорні рядки (Мої спомини за час від 1 листопада 1918 р. до 13 травня 1919 р.)

З ласки родин (б.р.)

Не піддавай ся біді (б.р.)