#тижденьпоезії2024

                                                                      День 8

Валентина Потецкул, поетка - замлячка, член літературного обєднання "Літо" 

Чому...

Чому так пізно вишня розцвіла?

Чому так рано мати посивіла?

Бо на світанку сина провела.

Якби ж змогла то слідом полетіла.

- Куди ти сину? У які краї?

А чи побачу ще тебе, дитино?

"Ой біди, біди, бідоньки мої..."-

Лились рікою сльози без зупину.

Сорочку з бережками відбілю

Й рушник, що на весілля готувала,

На покуті лампадку запалю,

Щоб куля мого сина обминала...

Чому так пізно вишня розцвіла?

Чому так рано мати посивіла?

Бо на світанку сина провела,

Якби ж змогла, то слідом полетіла..           

   Зізнання над Дніпром

Ти на схилах Дніпра

 зізнавався мені у коханні…

 Ті слова були щирі,

 геть без сумніву,

 фальші й прикрас.

 Зорі падали з неба

 і згасали у хвилях в останнє

 І маяк одинокий,

 лиш на мить спалахнувши, вже гас.

 Твої ніжні вуста

 до моїх так легенько торкнулись,

 Стукіт серця твого

 в унісон ніби злився з моїм.

 І уперше в житті

 ми з тобою від чарів проснулись,

 віддались почуттям та словам

 і бажанням своїм.

 Ніби час зупинивсь:

 у ту мить нас було тільки двоє.

 Наші руки сплелись,

 як у бурю зелене гілля…

 Це палке почуття

 ми чекали так довго обоє,

 бо одна лиш любов

 все живе на землі.

окриля.