Серед кращих винаходів людства поезія займає почесне місце. Скільки століть люди намагаються розумом пояснити чудо поезії! Чому вірші здатні чарувати, підбадьорювати, надихати на подальшу боротьбу? Або, навпаки, заспокоювати, зцілювати душу. Як вдається поетам так глибоко проникати в людські почуття? Так ніжно розповідати про кохання та гостро — про нанависть та ревнощі?
Дотепер немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів. Навіть тот, хто кричить: “Не люблю віршів всіляких поетів!”, мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов'язково знайшов би собі поетів до душі.
Я вважаю, що студентам ПТУ №5 м.Світловодска,поталанило зустрітися з чарівним митцем поетичного слова. нашою землячкою Русланою Нікітіною.
Які чудові вірші про кохання нею написані .Слухаючи їх, розумієш, що вони неначе торкають струни серця. Студенти сиділи затамувавши подих, и хочеться вірити, що після цієї зустрічі вони пронесуть в своїх серцях любов до поезії.
“Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі...”. Ці рядки належать вже згаданій українській поетесі — Ліні Костенко. Вони якраз співпадають з моїм відчуттям поетичних творів Руслани Нікітіної.
Немає коментарів:
Дописати коментар