середа, 1 лютого 2017 р.

Мандри в пошуках України


«Є. Маланюк із найвидатнішого поета української еміграції
перетворився на класика української літератури ХХ ст.,
його поезія – не лише крик зболеного серця, а ще і гарт,
очисний вогонь, через який проходить наш народ
на нелегкому шляху до своєї державності й духовності»
М. Ільницький
       Ім'я Євгена Маланюка стало широко відомим лише на початку 90-х років минулого століття, через три десятиліття після його смерті. Довгий час творчий доробок цього самобутнього і талановитого поета був під забороною радянської пропаганди, яка причепила йому «ярлик» яскравого представника «українського націоналізму». Насправді ж він лише палко любив свою Батьківщину, за межами якої змушений був прожити більшу частину життя, і «сумно» жартував, що зазнав трьох еміграцій і двох інтернувань. Любов до рідної землі додавала наснаги творити, виливаючи її у динамічних поетичних рядках і публіцистичному слові.

Мій ярий крик, мій біль тужавий,
випалюючи ржу і гріх
Ввійде у складники держави,
Як криця й камінь слів моїх...

     Ці рядки стосуються не лише всієї художньої спадщини Є. Маланюка, а й усього неспокійного життя цієї людини.  Основні теми творчості – боротьба за національне і соціальне відродження України, за її державність; біль з приводу втрачених політичних здобутків 1917–1920 рр. розглядалися на літературно - мистецькій годині "Євген Маланюк",  яку провели в бібліотеці - філії №8 для вихованців школи - інтернату №1   в рамках обласного тижня  поетичного читання "Мандри в пошуках України" ( до 120  - річчя  від дня народження Є.Маланюка).
      Читачів філії зацікавила виставка - портрет "Євген Маланюк: шлях емігранта, творчість патріота"(для широкого кола читачів) та пам'ятка, підготовлена бібліотекою до цієї дати "Євген Маланюк".



Немає коментарів:

Дописати коментар