З року в рік усе більше дітей по всьому світу вивозять в інші країни або регіони з метою використання у важкій нелегальній праці, для роботи у сфері секс-послуг, створення дитячої порнографії або з метою всиновлення та випрошування милостині.
Щороку 1,2 млн.
дітей потерпають від
торгівлі людьми, що прирівнюється до кількості дітей до 5 років в Австралії. 2 млн.
дітей щорічно потерпають від комерційної сексуальної експлуатації, тобто
стільки, скільки живе в Бельгії.
Ця практика, подібна
до рабства і має місце
на всіх континентах. Права дітей порушуються, діти перетворюються у
товар, який можна продати, купити, перемістити і перепродати. Дітей змушують
жебракувати, їх використовують для роботи у домашньому господарстві, на
плантаціях, будівельних майданчиках, шахтах, на виробництві або у сфері розваг.
У деяких регіонах світу молодь продають для участі в військових
конфліктах.
Збільшення числа
проданих дітей, як правило,
пов’язане з бідністю, епідемією СНІДу, економічними кризами, політичними
репресіями та всезростаючим попитом з боку насильників над дітьми. Корупція та
відсутність або невідповідність законів, недотримання існуючих законів – усе це є
також фактори, які прямо чи опосередковано призводять до експлуатації дітей.
Кожен рік тисячі дітей перепродуються з Непалу в Індію. Мережа торгівців
виявлена в Африці та Східній Європі. Діти з України, Росії, Молдови знайдені в
Угорщині, Польщі, балтійських країнах та великих містах Західної Європи.
Діти з Румунії та Молдови були запрошені як танцювальні колективи в Камбоджу
для виступів, а там були примушені до проституції.
Продаж за кордон
може втягнути три типи
країн: країну постачальника (звідки походить потерпілий чи потерпіла від
торгівлі), країну призначення (там, де отримують продану дитину) та транзитні країни
(через які слідує дитина). Деякі країни підпадають під усі три
категорії.
Діти можуть
продаватися за межі країни, а
можуть переміщуватись у її межах. Якщо таке трапляється, то це, як правило,
переміщення із сільської місцевості до промислових міст або міст туристичного
спрямування чи місць поблизу великих будівництв, зупинок вантажівок, портів
та військових баз. Багато дітей, які потерпіли від зовнішньої торгівлі,
одночасно потерпіли і від внутрішньої. В Україні найчастіше діти потерпають від
внутрішньої торгівлі людьми.
Половина
дітей, потерпілих від
зовнішньої торгівлі людьми, начастіше виїжджали до сусідніх країн (Росія,
Молдова). Країни, куди пропонували виїжджати дітям, й ті країни, в яких вони невдовзі
опинилися, часто виявлялися зовсім іншими. Після прибуття дітям повідомляли,
що вони мають відшкодувати та відпрацювати вартість проїзду, харчування, одягу та
житла, таким чином втягуючи їх у боргову кабалу. Коли діти опираються, їх
закривають у квартирах, примушують побиттям, голодом і наркотиками до
роботи, надання сексуальних послуг, жебракування тощо. Спроби втечі закінчуються
побиттям, травмами і навіть смертю; були випадки, коли не витримуючи знущань,
діти намагалися покінчити життя самогубством.
Основні способи
втягнення дітей в торгівлю людьми:
- Пропонування привабливих умов
- Використаня примусу чи погроз
- Доведення до несвідомого стану в результаті вживання спиртних напоїв, наркотиків, токсинів
Торгівля дітьми
карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років (ст. 149,
Кримінальний кодекс України).
Купівля-продаж
дітей здійснюється для
усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях (оформлене відповідним
юридичним актом входження неповнолітньої особи до сім’ї на формальних правах
сина (дочки) без наміру реального встановлення сімейних відносин виключно
для подальшого використання потерпілої особи з будь-якою корисною метою). Усе
це відбувається завдяки недосконалому законодаству щодо захисту прав дітей у
країнах, куди потрапляють українські діти. За останні роки міжнародне
усиновлення (удочеріння) значно комерціалізувалося і перетворилося у
бізнес, що
приносить великі прибутки.
Згідно з
результатами опитування, що проводилося в рамках дослідження Міжнародної
організації праці, перший контакт з вербувальником в ситуації зовнішньої
торгівлі дітьми відбувається за місцем проживання дитини приблизно за чотири
місяці до відправлення. Діти вирішують відправитися за кордон з метою покращити
своє матеріальне становище та становище своїх батьків, набути впевненості та
незалежності, побачити світ тощо. Члени родини не відмовляють дітей, оскільки
очікують грошових переказів. Відомі випадки, коли близькі родичі, а часто і
батьки, друзі чи знайомі виступають посередниками або вербувальниками, особливо
це стосується ситуацій внутрішньої торгівлі дітьми.
Торгівля дітьми
здійснюється також і для трансплантації
органів, використання для жебрацтва або примус до жебрацтва. Майже
кожна дитина-жебрак, котру ми можемо бачити у транспорті, в пішохідних
переходах, біля станцій метро, має свого «хазяїна», якому вона має принести
певну суму грошей за день. Ті копійки, які ми даємо жебракам, утримують їх і
надалі на вулиці. Жінки-жебрачки, які тримають на руках дітей, що постійно
сплять, завдають непоправної шкоди їхньому здоров'ю, бо використовують для їх
заспокоєння наркотичні речовини або снодійне. Іншою формою використання дітей є
втягнення в збройні конфлікти. За даними Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) з 1990 р. в
результаті військових конфліктів загинуло 3,6 млн. осіб, близько 45 % від
загальної кількості — діти. Перелік функцій дівчат та хлопців досить багатий:
активна участь в бойових конфліктах, робота в розвідзагонах, збір
розвідінформації, перенесення вантажів, надання медичної допомоги, рабська
праця, надання сексуальних послуг. На щастя, для України ця практика не є
поширеною.
Торгівля дітьми є
багатоликою проблемою. Глобальний світовий ринок втягує мільйони дітей і дає
багатомільйонні доларові прибутки, створюючи ситуації цілковитого порушення прав
дітей на щасливе дитинство, на достойне, продуктивне та корисне
життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар