Світловодськ – місто обласного підпорядкування, центр Світловодського району Кіровоградської області. Світловодськ розташований на правому березі Дніпра, на схилі Табурищанського мису, за 130 кілометрів на схід від Кіровограда і за 18 кілометрів на північ від міста Кременчука Полтавської області. До його складу входить селище Власівка, підпорядковане міській раді, розташоване на лівому березі Дніпра.
Світловодськ – наймолодше місто області, однак його історія дуже давня. Сучасний Світловодськ успадкував минуле двох міст – Крилова і Новогеоргіївська та села Табурище, які під час спорудження Кременчуцької ГЕС були перенесені на нове місце, оскільки підпадали в зону затоплення водами Кременчуцького водосховища, і об’єднані з селищем гідробудівників під назвою Хрущов. В 1961 році селищу присвоєнно статус міста з тою ж назвою. 1962 року місто присвоєно назву Кремгес, а з 1969 – Світловодськ.  
Місцевість, де знаходиться Світловодськ, була заселена ще в глибоку давнину. В околицях колишніх міст Крилова та Новогеоргіївська а також біля села Табурища було виявлено велику кількість археологічних пам’яток. Найбільш ранні з них відносяться до неоліту (ІV-ІІІ тисячоліття до нашої ери). Нерідко зустрічаються поселення середнього періоду бронзового віку (ІІ тисячоліття до н.е.).
У 1956 році експедицією Інституту археології Академії Наук УРСР в районі Новогеоргіївська виявлено також ряд городищ передскіфської чорноліської культури. Одне з них знаходиться на Московській горі. Розкопки дали підстави зробити важливе для історії фортифікації в Середньому Подніпров’ї відкриття. Стало відомо, що чорноліські городища укріплялися вкругову земляними валами, і, що особливо важливо, оточувались дерев’яними стінами, рубленими з колод у формі клітей.
В 1975 році під час земельних робіт на території Нового міста (одного з мікрорайонів м.Світловодська) було виявлено в грунті поховання, які дослідники віднесли до пізньоскіфського часу ІV-ІІІ ст.до н.е. Цей грунтовий без курганний могильник досліджувався протягом др.пол.70-х – на поч.80-х рр. минулого століття і дав науці значний археологічний матеріал.
Найбільш цікавими і такими, що добре збереглися, є слов’янські поселення, які відносяться до часу, що передував утворенню давньоруської держави. Тут виявлене ціле скупчення подібних поселень. Деякі з них дали важливий археологічний матеріал, за яким вчені виділили окрему археологічну Пеньківську культуру, за назвою села Пеньківка, поблизу Новогеоргіївська. Датуються вони VІ – початком ІХ ст. н.е.
Дослідники вважають, що в районі Тясмина проживали слов’янські племена уличів. Отже, виявлені тут словянські поселення, очевидно, слід вважати улицькими.
Стародавні слов’янські племена, що селились в районі гирла Тясмина, мали торгові і економічні зносини з містами Римської імперії. Про це свідчать великий клад римських монет, що знайдений в районі Крилова – Новогеоргівська наприкінці ХІХ ст. Абсолютна більшість монет карбовані в другій половині І – на початку ІІ ст. н. е.
В ХІ – ХІІ ст. н. е. місцевість входила до складу території Київської Русі.
Навколо міста розташовуються кургани, споруджені в давні часи, судячи із результатів досліджень, представниками різних археологічних культур.
Слід зауважити, що археологічні об’єкти, що розташовувались неподалік сучасного міста по берегам річок Дніпра, Тясмина, Цибульника, попали в зону затоплення водами Кременчуцького водосховища і вже тепер не можуть далі досліджуватись. 
Археологічні об’єкти і знахідки, виявлені в районі розташування міста та його окрузі, свідчать про те, що територія сучасного Світловодська і його околиць була заселена з давніх часів.
Перша писемна згадка про край датується XII століттям. В "Київському літописі" говориться: "Князья Святослав Всеволодович Черниговский и Рюрик Ростиславович Белгородский... на ловь по Днепру в лодиях на устие Тесмени, и ту ловь деяша, и обловившися множеством зверей..." Тесмень (Тясмин) — притока Дміпра на якій стояв Новогеоргіївськ. До 1821 року вживалась назва Крилов, яка, очевидно, походить від слів "криті лови". Пік слави Крилова припадає на час Визвольної війни XVII ст.
Варто згадати битву 1625 року 20-тисячного загону повстанців, очолюваних гетьманом Марком Жмайлом з 30-тисячною польською армією, якою командував гетьман Конецьпольський. Д.І. Яворницький вказує, що місцем битви є берег р. Цибульник біля села Табурище. Іван Тиктор в "Історії українського війська" вказує, що "козацька артилерія" містилась в Крилові. 1647 роком датується перебування в Криловській фортеці в ув'язненні Богдана Хмельницького. Як місто Крилов започатковано 1616 року, коли польський король на прохання старости Чигиринського Даниловича дарував місту Магдебурзьке право. В 1674 році при гетьмані Самойловичу місто було зруйноване.
У 80-х роках XVII ст. на правому березі Тясмину, навпроти Крилова польського, виникла слобода з російських розкольників і польських вихідців. В 1732 році слобода стала підпорядкована Миргородському полку, а в 1741 стала сотенним містечком і отримала назву Криловський шанець. В 1764 р. Криловський шанець став посадом Катеринославського намісництва. В 1795 році Катерина II дала указ генерал-губернатору Зубову про переведення повітового містечка Олександрія в Крилов і найменуванням останнього Олександрією. В 1806 році місту Олександрії, повернуто статус повітового і перенесено на колишиє місто, а Криловський посад було відновлено.
В 1821 році заштатне місто Крилов було віднесено до Орденського кирасирського полку. У 1822 року місто було перейменовано на Новогеоргіївськ. Доля полку пов'язана з перебуванням у ньому майбутнього поета-лірика А.А. Фета, в спогадах якого знаходимо опис тогочасного міста. В 1860 році місто Новогеоргіївськ разом з містами південних поселень було передано в підпорядкування Міністерству внутрішніх справ. Місто здобуло славу завдяки ремісникам. Тут були розвинуті шевське, кожушне, столярне, бондарне, екіпажне ремесла. Діяли салотопні та свічкові заводи. Відомий край покладами граніту і гончарних глин.
За даними 1910 року Новогеоргіївеьк стоїть попереду всіх міст Херсонської губернії по кількості ярмарків і торжків. Дані про Новогеоргіївськ знаходимо в книзі Л.Похилевича "Сказание о населенных местностях Киевской губернии" 1864 р.; "Городские поселения в российской империи" 1865; "Географическо-статистическом словаре" 1873; "Россия, Полное географическое описание нашего отечества" 1910; "Енциклопедическом словаре Брокгауза и Ефрона" 1897; Опис міста кінця XIX століття зробив Новогеоргіївський священник Василь Шахов і оприлюднив в "Доповненнях до Херсонських єпархіальних відомостей". Дані про місто початку XX століття включено до видання "Города России в 1910-1914 г".
Сьогоднішній Світловодськ умовно поділено на мікрорайони і в них історія краю. Хмельницький - колишнє село Табурище, яке своєю назвою завдячує козацькому табору. Кінцем XVI ст. датується згадка Еріха Лясоти про татарську мечеть і "немалое селение" на місці сьогоднішнього Світловодська. Цікаві дані про Табурище знаходяться в книзі В.Гошкевича "Клады и древности Херсонской губернии", 1903 р.
Другою половиною XVIII ст. датується поселення під назвою Ревівка — Заводський мікрорайон, яке заснували вихідці із Сербії. Із зони затоплення водосховищем було перенесено районний центр і населені пункти району. Серед них до найдавніших в краї відноситься "местечко Вороновка", позначене ще на карті французького інженера Боплана (початок ХVІ ст.) Сьогодні від колишньої Воронівки лишилася лише назва острова. Новогеоргіївці компактно переселились в район селища гідробудівельників, який отримав назву Садовий мікрорайон. Тут переважають приватні забудови з присадибними ділянками.
Світловодськ – одне із небагатьох міст, котре в самому своєму центрі має такий великий за площею і давній за насадженням лісово-парковий масив — це парк культури та відпочинку ім. Т.Шевченка. Його площа становить більше 100 га, а перші посадки кримської сосни було закладено в 1912 році для захисту Табурища від сипучих пісків, розташованих на висотах на північний захід від села. Сьогодні цей парк розділяє Шевченківський і Приморський мікрорайони. Останній є місцем, де було побудовано одні із перших будинків для гідробудівельниив, які прибули на береги Дніпра в 1954 році.
За визначний вклад в суспільно-економічний та культурний розвиток міста, деякі громадяни були за свого життя або посмертно були удостоєнні почесного звання «Почесний громадянин міста світловодська».
Аболмасова Ольга Павлівна, директор Світловодського краєзнавчого музею.
Бойко Вадим Леонідович,  відомий журналіст, видатний український громадський діяч.
Борисенко Микола Йосипович, учасник ВВВ, інвалід 2 групи, контр-адмірал.
Власенко Василь Іванович, громадський діяч, голова правління ВАТ «Цивільбуд».
Говорун Євген Степанович, громадський діяч, директор тепломережі.
Гузема Анатолій Григорович, громадський діяч, промисловець.
Доронін Ілля Михайлович, військовослужбовець, генерал-майор.
Журавський Владислав Васильович, член Національної спілки журналістів України, Всеукраїнської спілки краєзнавців, лауреат обласної краєзнавчої премії ім. Володимира Ястребова.
Король Віктор Михайлович, генеральний директор ПП «Віктор і К», меценат.
Куцевич Віталій Васильович, громадський діяч, правозахисник.
Золотаревський Григорій Миколайович, директор ЗАТ "Об'єднання Дніпроенергобудпром", завод швидкомонтованих будівель.
Маленченко Юрій Іванович, космонавт.
Марон Іван Едуардович, генеральний директор ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром".
Махно Юрій Іванович, спортсмен, тренер.
Машуков Микола Прокопович, учасник ВВВ, голова ветеранської організації району.
Попов Іван Гаврилови, розбудовував Кременчуцьку ГЕС.
Поташник Семен Ізраїльович, голова правління ВАТ «Укргідроенерго».
Соколов Віктор Вікторович, український поет.
Томашевський Борис Копельович, Заслужений лісівник України.
Тузовський Анатолій Михайлович, перший директор Світловодського заводу чистих металів.
Терзіян Степан Ваганович, голові правління ВАТ "Олімп".
Френкель Юрій Ілліч, вчитель математики.
Цимбал Андрій Калинович, учасник ВВВ, партизан, Герой Радянського Союзу.
Шаповал Михайло Васильович, політичний і громадський діяч.
Яровий Святослав Тимофійович, директор Кременчуцької ГЕС.