«Скарби бабусиної скрині»

«Скарби бабусиної скрині»

Ми раді вітати в нашій світлиці всіх, хто любить Україну, хто гордий тим, що народився українцем, кому дорогі прадідівські традиції. Народні звичаї повинні передаватись з покоління в покоління. Із знання родоводу, історії рідного краю починається людина. Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда – все це родовідна пам’ять, наші символи, історія. Сьогодні ми з вами вирушаємо у подорож до святої історії нашого народу. Ми заглянемо у куточок  бабусиної скрині.

Бабусина Скриня! Скільки цікавих речей ми  знайдемо в ній. Протягом століть скриня на Україні була у великій пошані. Сюди складали одяг, рушники, полотно, прикраси. Скриню ставили господарі на видному місці. Скринником довіряли бути самим шановним в родині. Майже завжди була скринником бабуся. Робили скрині з липи, тополі, берези, вільхи, верби.

Зараз ми відкриємо нашу скриню.

              Рушники, рушники –

                   Наче долі сторінки,

                   Їхня мова писанкова

                   Збереглася на віки.

Так, це рушник. Оздоблений квітами, птахами, мережкою. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Від сивої давнини і до наших днів, у радості і горі рушник – невід’ємна частина нашого побуту. Без рушника, як без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей.   

                

                  Дивлюся мовчки на рушник,

                   Що мати вишивала.

                   І чую: гуси зняли крик,

                    Зозуля закувала.

                   Знов чорнобривці зацвіли,

                   Запахла рута,м’ята.

                   Десь тихо бджоли загули,

                    Всміхнулась рідна мати.

                   І біль у серці раптом зник.

                   Так тепло-тепло стало.

                    Цілую мовчки той рушник,

                     Що мати вишивала.

 Вишиванка – це символ здоров’я, краси, щасливої долі, порядності, чесності і любові. Довгими зимовими вечорами вишивали дівчата не тільки рушники, а й сорочки.         Сорочки вишивали і матері своїм синам, коли син вирушав у далеку дорогу, то сорочка служила йому оберегом і оберігала від злого і недоброго.

Оберіг – сорочку вишила для сина.

        Візерунком стали квіти україни.

         Маки та волошки, мальви біля хати.

          Долю для дитини вишивала мати.

Оберіг – сорочку вишила для сина.

          Зашуміло листя на вербі й калині.

           Мамину турботу зберегла сорочка.

           Захистять від лиха хрестиків рядочки.

 А ось яка красива хустка у скрині! Це символ прихильності, любові, перехід з дівчини у жінку, символ матері.

На ній і гроно, і пелюстка,

     І небо й райдуга на ній.

     Мов берегиня вроди, хустка

     Здавен у нашій стороні.

Хустка з давніх давен була улюбленим головним убором української жінки. Вона проходить через усю історію українського народного вбрання. І, майже не змінившись, залишається у вжитку до наших днів.

Окрім хустки, українські жінки носили й інші головні убори: намитку, перемітку, обрус, очіпки, бавниці. Але найпоширенішою серед українських жінок, все – таки була хустка.

Без хустки не обходиться жодне українське весілля. Нею в’яжуть руку нареченому і зав’язують голову нареченій, перев’язують  свашок і обв’язують хліб.

В давні часи кожна дівчина дарувала козакові хустку, як символ вірності.

А ще в скрині зберігали дівочі та жіночі  прикраси. Яка ж дівчина без віночка!  Віночки плели з різних квітів і кожна квітка мала своє значення.

Деревій. Він посяде у ньому найпочесніше місце. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, яку називають деревцем. Люди вплели її до віночка як символ нескореності.

Ромашка. За віком вона наймолодша у вінку і дає людям не тільки здоров’я, а й доброту  та ніжність.

Ггроно калини – символ краси та дівочої вроди, символ України.

Барвінок. Це дивна квітка, вона зберігає свій колір навіть під снігом. Цілий рік люди шанують барвінок, вважають його символом життя.

Цвіт вишні та яблуні – символ материнської любові.

Волошку. Про неї існує багато легенд. Волошка – символ кохання.

Мак. Він дає дитині сон.

 А  ще, крім квітів, вплітають у вінок стрічки.

 Так, різнокольорові стрічки. Люди вірили в їхню магічну силу. Стрічки вимірювалися довжиною такі, як дівоче волосся.

Першою у віночку ішда світло-коричнева стрічка – символ землі-годувальниці.

 Поряд з коричневою   була жовта стрічка – символ Сонця.

За ними ішла зелена – символ краси і молодості.

 Потім вязали блакитну і синю – символ неба і води.

Рожева стрічка – символ душевності і достатку.

А також біла– символ пам’яті про померлих.

Зілля, діти – це надійний оберіг від усякої нечисті. У скринях зберігали висушений полин, чорнобривці, любисток, барвінок, чебрець.

Наші предки дуже шанували рослини і вірили у їхню магічну силу. Чорнобривці вважали символом дитинства, рідної матері, рідної оселі.

Барвінок – символ життя, кохання, невмирущої памяті.

Чебрець – символ батьківщини.

Любисток – приворортне зілля, оберіг від всякої нечисті та відьом.

Полин – оберіг від русалок.

Зілля зберігали у прискринку, спеціальній маленькій шухлядці вгорі уздовж бічної стінки скрині.

Все це не тільки зберігалося у скрині, а й передавалося з покоління в покоління і збереглося до наших часів.

         Ось і закінчується наше свято, але не закривається ніколи бабусина скриня, з якої ми постійно черпатимемо мудрість, любов до рідної землі, до свого народу.