Вірші про школу
Стежка до школи
В’ється стежечка увись
До шкільного ганку.
Босі ніжки тут колись
Тупцяли щоранку.
В’ється стежечка увись
До шкільного ганку.
Босі ніжки тут колись
Тупцяли щоранку.
Хто б куди не мандрував,
Ким не став би в світі,
Спершу стежку цю здолав -
Стежку до освіти.
Ким не став би в світі,
Спершу стежку цю здолав -
Стежку до освіти.
Понад вулиці, дахи
І бузкові хащі…
Хоч широкі є шляхи,
Стежка ця – найкраща!
Лідія Повх
І бузкові хащі…
Хоч широкі є шляхи,
Стежка ця – найкраща!
Лідія Повх
Різні є мови і різні країни
Різні є мови і різні країни,
Але повинно так бути незмінно:
В школі у кожній по всій Землі
Вранці стрічають дітей вчителі!
Лідія Повх
Різні є мови і різні країни,
Але повинно так бути незмінно:
В школі у кожній по всій Землі
Вранці стрічають дітей вчителі!
Лідія Повх
Сів Івасик на лавичку
Сів Івасик на лавичку,
Взяв писальце і табличку,
Головонька у журі:
Чи напише красно «і»?
Сів Івасик на лавичку,
Взяв писальце і табличку,
Головонька у журі:
Чи напише красно «і»?
Пише ключки і карлючки,
Аж трясуться малі ручки.
В очках слізоньки дрібні:
Не вдається красно «і»!
Аж трясуться малі ручки.
В очках слізоньки дрібні:
Не вдається красно «і»!
Та Івась – хлопчак завзятий –
То вже знають в школі всі.
І не думав спочивати,
Аж написав красно «і»!
Марійка Підгірянка
То вже знають в школі всі.
І не думав спочивати,
Аж написав красно «і»!
Марійка Підгірянка
Знаючий Хома
– Нащо в школу ходять, Хомо,
Діточки ледачі?
– Щоб розв’язували дома
їм батьки задачі!
Юрій Шип
– Нащо в школу ходять, Хомо,
Діточки ледачі?
– Щоб розв’язували дома
їм батьки задачі!
Юрій Шип
Ловигав
Дратують діти Славу
В класі: – «Ловигав!»…
– Чом сів на задню лаву? –
Вчитель запитав.
Підняв Андрійко руку,
Голосно сказав:
– Тому, що з того пункту
Ловить Слава гав!
Юрій Шип
Дратують діти Славу
В класі: – «Ловигав!»…
– Чом сів на задню лаву? –
Вчитель запитав.
Підняв Андрійко руку,
Голосно сказав:
– Тому, що з того пункту
Ловить Слава гав!
Юрій Шип
Літо взимку
Біля школи
Дід Мороз ходив
І питав:
– Це що за диво з див?
Між снігами білими
Під склом
Справжнє літо
Буйно зацвіло.
Помідори спіють,
Огірки,
І горох розвішує
Стручки.
Ось гвоздики червоніють,
Ружі,
І ніскільки не бояться
Стужі.
Літо це
Відкіль серед зими?
А юннати:
– Хазяї тут – ми!..
Все зробили,
Щоб під синім склом
Цілу зиму літечко жило.
Степан Жупанин
Біля школи
Дід Мороз ходив
І питав:
– Це що за диво з див?
Між снігами білими
Під склом
Справжнє літо
Буйно зацвіло.
Помідори спіють,
Огірки,
І горох розвішує
Стручки.
Ось гвоздики червоніють,
Ружі,
І ніскільки не бояться
Стужі.
Літо це
Відкіль серед зими?
А юннати:
– Хазяї тут – ми!..
Все зробили,
Щоб під синім склом
Цілу зиму літечко жило.
Степан Жупанин
Солодка гостина
Ми зростили полуниці,
Всі такі рум’янолиці!
З них ми маємо, нівроку,
Аж чотири відра соку.
В полі виріс наш гарбуз,
Та такий, що в землю вгруз.
Доглядали в полі диню –
Гарбузову господиню.
Та таку, неначе бочка,
Біля неї й динька-дочка,
Коло школи маєм сад,
А за садом – виноград.
А плоди такі чудові,
Запашні, смачні, медові!
Як врожай ми позбирали, –
Всіх дітей почастували.
Запитав малий Володька:
– Чом гостина ця солодка?
– А тому, хлопчино милий,
Що самі усе зробили.
Степан Жупанин
Ми зростили полуниці,
Всі такі рум’янолиці!
З них ми маємо, нівроку,
Аж чотири відра соку.
В полі виріс наш гарбуз,
Та такий, що в землю вгруз.
Доглядали в полі диню –
Гарбузову господиню.
Та таку, неначе бочка,
Біля неї й динька-дочка,
Коло школи маєм сад,
А за садом – виноград.
А плоди такі чудові,
Запашні, смачні, медові!
Як врожай ми позбирали, –
Всіх дітей почастували.
Запитав малий Володька:
– Чом гостина ця солодка?
– А тому, хлопчино милий,
Що самі усе зробили.
Степан Жупанин
У бібліотеці
– Маріє Петрівно,
Чи є у вас казка –
Казка про царівну
Й летючий корабель?
– Маріє Петрівно,
Чи є у вас казка –
Казка про царівну
Й летючий корабель?
– Звичайно! Будь ласка,
Ось вона, казка–
Казка про царівну
Й летючий корабель!
Ось вона, казка–
Казка про царівну
Й летючий корабель!
– Нам дуже потрібний
Збірник задач!
Маріє Петрівно,
Негайно, хоч плач!
Збірник задач!
Маріє Петрівно,
Негайно, хоч плач!
– Хлопці, спокійно,
Які ви гарячі!
Буде вам збірник!
Є в нас задачі!
Які ви гарячі!
Буде вам збірник!
Є в нас задачі!
– Маріє Петрівно,
Нам про Шевченка,
Про те, як в дячка він
Відвідував клас!
Нам про Шевченка,
Про те, як в дячка він
Відвідував клас!
На святі шкільному
Ми ставимо сценку.
Я буду Оксанка,
Іванко – Тарас!
Ми ставимо сценку.
Я буду Оксанка,
Іванко – Тарас!
— Звичайно, підходьте
Сюди до полиці.
Тут вибрати можна.
Ця книжка згодиться!
Сюди до полиці.
Тут вибрати можна.
Ця книжка згодиться!
Хлопчик, як гномик
Маленький, в кутку:
— Чого тобі, любий?
Книжку яку?
Маленький, в кутку:
— Чого тобі, любий?
Книжку яку?
— Мені – журнали,
Енциклопедію...
Де друкували
Щось про велосипеди!
Енциклопедію...
Де друкували
Щось про велосипеди!
Марія Петрівна пішла по драбину
І зверху знімає журнали сині...
Марія Петрівна й хвилинки не гає,
Вона в Інтернеті щось довго шукає...
І зверху знімає журнали сині...
Марія Петрівна й хвилинки не гає,
Вона в Інтернеті щось довго шукає...
І тільки під вечір, як школа вже вмовкла,
Марія Петрівна сідає, аж мокра,
Закутує плечі у шарф зазвичай,
Готує і п’є свій улюблений чай.
Лідія Повх
Марія Петрівна сідає, аж мокра,
Закутує плечі у шарф зазвичай,
Готує і п’є свій улюблений чай.
Лідія Повх
Муха
У класі така розруха!
Це учні ловили муху.
У класі така розруха!
Це учні ловили муху.
Спочатку упала ваза
Й розбилась ущент одразу.
Й розбилась ущент одразу.
А потім зірвалась дошка
І всіх налякала трошки.
І всіх налякала трошки.
Лякатись було не варто –
Вазон полетів під парту!
Вазон полетів під парту!
Літали стільці й портфелі,
Вдарялись шапки об стелю.
Вдарялись шапки об стелю.
У класі така розруха!
Куди ж полетіла муха?!
Куди ж полетіла муха?!
Мо’, вам довелось зустріти?
Йдемо ми й до вас ловити!
Лідія Повх
Йдемо ми й до вас ловити!
Лідія Повх
Медаль
Дають за навчання у школі медаль.
Медаль за навчання лише?
Дуже жаль!
Дають за навчання у школі медаль.
Медаль за навчання лише?
Дуже жаль!
Якби за перерви давали медаль ще,
Тут Ліза на всю Україну найкраща.
Тут Ліза на всю Україну найкраща.
Моргалки, скакалки, вертушки, війна…
Хто перший? Хто виграв?
Ну звісно – вона!
Хто перший? Хто виграв?
Ну звісно – вона!
З розбігу, з підскоку, тихцем чи наскоком…
Їй нудно у школі лише на уроках!
Лідія Повх
Їй нудно у школі лише на уроках!
Лідія Повх
Про любов
Ой, що сталось! Що ж бо сталось!
Школа вся про це гуде!
Наша Галя закохалась
У Андрія з класу „Д”.
Ой, що сталось! Що ж бо сталось!
Школа вся про це гуде!
Наша Галя закохалась
У Андрія з класу „Д”.
Таж Андійко, той Андрійко –
Хто про це іще не знає? –
Так закоханий в Марійку,
Що таємно помирає!
Хто про це іще не знає? –
Так закоханий в Марійку,
Що таємно помирає!
Він з Марійкою гуляв,
Про бульдогів розмовляв.
Навіть номер у мобільник
Він Марійці записав.
Про бульдогів розмовляв.
Навіть номер у мобільник
Він Марійці записав.
Галя бачила це, знала!
Галя сіла під вікно
І записку написала:
Галя сіла під вікно
І записку написала:
„Йа льубльу тибе дауно
Може підимо в кіно”
Може підимо в кіно”
А Андрій, цей Андрій
Написав їй: ”Ти не мрій,
Ти граматику вивчай.
Вибачай!”
Написав їй: ”Ти не мрій,
Ти граматику вивчай.
Вибачай!”
Галя в класі розридалась
І з уроків утекла...
Отаке у нас тут сталось!
Щира правда!.. От діла!
І з уроків утекла...
Отаке у нас тут сталось!
Щира правда!.. От діла!
Я записки всі читала –
(Не кажіть про це нікому!)–
Я ж у класі прибирала,
Коли всі пішли додому.
Лідія Повх
(Не кажіть про це нікому!)–
Я ж у класі прибирала,
Коли всі пішли додому.
Лідія Повх
Відлига
У снігах, за вікном,
Причаївся диво-гном.
У снігах, за вікном,
Причаївся диво-гном.
Він уміє рахувати
Й поспішає нам сказати.
Й поспішає нам сказати.
– Скільки сім відняти п’ять?
Гном вигукує:
– Ать, ать!
Гном вигукує:
– Ать, ать!
– Від шести відняти два?
Гном рахує:
– Ква-ква, ква-ква!
Гном рахує:
– Ква-ква, ква-ква!
– Скільки два додати сім?
– Бім-бім-бім, бім-бім-бім, бім-бім-бім!
– Бім-бім-бім, бім-бім-бім, бім-бім-бім!
– А до трьох додати нуль?
– Буль-буль-буль!
– Буль-буль-буль!
Аж Марія Леонідівна
Зупинилась край вікна:
– Де тут гном? Я не помітила!
Тане сніг... Іде весна!
Лідія Повх
Зупинилась край вікна:
– Де тут гном? Я не помітила!
Тане сніг... Іде весна!
Лідія Повх
Це у дітей – канікули
Це у дітей – канікули,
А у свиней – кувікули!
А в жабенят – ква-квакули,
А в цуценят – гав-гакули.
Це у дітей – канікули,
А у свиней – кувікули!
А в жабенят – ква-квакули,
А в цуценят – гав-гакули.
Це в школярів – канікули!
А в горобців – цвірікули,
А в зозулят – ку-ку-кули,
А у телят – му-му-кули!
Лідія Повх
А в горобців – цвірікули,
А в зозулят – ку-ку-кули,
А у телят – му-му-кули!
Лідія Повх
Напуття портфеля
Якщо ти мене підкидаєш до стелі,
То скоро пізнаєш, що можуть портфелі!
Отак розпорюся тихенько, спроквола -
І… все розгублю, коли бігтимеш в школу!
Лідія Повх
Якщо ти мене підкидаєш до стелі,
То скоро пізнаєш, що можуть портфелі!
Отак розпорюся тихенько, спроквола -
І… все розгублю, коли бігтимеш в школу!
Лідія Повх
Немає коментарів:
Дописати коментар