ПЕТРО ПАНЧ (1891-1978)

  4 липня  – 130 років від дня народження українського письменника Петра Йосиповича Панча (справжнє прізвище — Панченко). Автор оповідань «Рідна земля», «Гнів матері», книг фейлетонів «Зозуля», «Кортить курці просо».  В 1935 року вийшов перший під назвою «Облога ночі», 1954-го — роман «Гомоніла Україна». Твори для дітей і про дітей: «Малий партизан», «Будемо літати», «Син Таращанського полку», «Гиля, гуси», «Вовчий хвіст», «Будемо літати», «Гарні хлопці», «Для вас і про вас».

    Петро Панч − новеліст, повістяр і романіст, автор ка­зок для дітей. Свої перші твори опублікував тоді, коли йому було вже тридцять років, маючи за плечима чималий жит­тєвий багаж.  Перші свої твори – нариси, оповідання, фейлетони, «житні етюди», що почали  з’являтись на сторінках періодичних видань  мали псевдонім «Максим Отава».

    Петро Панч невтомно працював, писав, підтримував розвиток української літератури у лавах Спілки письменників та літературних угрупувань «Плуг», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.  За роман «На калиновім мості» письменник нагороджений  Шевченківською премією.

     Основна тема творчості – історико-революційна, становлення особистості в умовах війни, революції і соціалістичного будівництва. Твори перекладені на багато іноземних мов.

     Письменник багато працював, писав, брав участь у розвитку Спілки письменників. Збірка статей та етюдів-спогадів «Відлітають журавлі» стала останньою. Нею письменник попрощався зі своїм читачем.

1973-й поставив у творчості Петра Панча крапку. Помер Петро Панч 1 грудня 1978 року в місті Києві.  Похований на Байковому кладовищі.
... Нині знову йде борня за свободу і правду, знову гомонить Україна, а отже — і Петро Панч знову з нами, знову живий.