Іван Багряний (справжнє ім’я: Лозов’ягін Іван Павлович) народився 2 жовтня 1906р. в м. Охтирці на Полтавщині у родині сільського робітника-муляра.

Навчався у вищій початковій школі, вірші почав писати ще у 2 класі. Навчаючись у школі, був редактором шкільного журналу надія.

З 1920р. навчався у ремісничій профтехшколі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-керамічну.

У 1924р. вступив до Охтирської філії організації «Плуг».

У 1925р. під псевдонімом Полярний надрукував свою першу книжку оповідань «Чорні силуети».

У 1926р. вступив до Київського художнього інституту, який не закінчив через матеріальну скруту.

Тоді під псевдонімом Багряний друкував поезії й оповідання в журналах «Глобус», «Життя й революція», «Червоний шлях» та «Плужанин».

Його прийняли до організації МАРС.

У 1929р. з’явилася збірка поезій «До меж заказаних»

У 1930р. з’являється історичний роман у віршах «Скелька»

16 квітня 1932р. заарештовано за контрреволюційну і націоналістичну діяльність, рік тримали під слідством, потім засудили на 5 років заслання і вивезли на територію України. dovidka.biz.ua

1938 року повторно арештований та відсидів у Харківській в’язниці УДБ-НКВС на Холодній горі 2 роки і 7 місяців. Про це написав у романі “Сад Гетсиманський”

1940 р. з відбитими легенями й нирками був звільнений під нагляд. Знову оселився в Охтирці, працював декоратором у місце­вому театрі, редагував газету «Голос Охтирщини», після початку війни потрапив до народного ополчення, працював в ОУН.

Згідно з німецьким курсом щодо української національної інтелігенції в 1942 р. мав бути розстріляний, але випадково вря­тувався.

1944 р. І. Багряний розійшовся в поглядах з керівництвом УПА й сам, без родини, емігрував до Словаччини, а згодом до Німеччини, залишивши дружину з дітьми вдома. Публікуються романи “Люба”, “Тигролови”

У 1945р. засновує газету «Українські вісті», засновує ОДУМ (Об’єднання демократичної української молоді).

Іван Багряний був учасником Мистецького українського руху (МУР) та брав участь у створенні цієї організації.

У 1946р. кількома мовами за кордоном надруковано його памфлет «Чому я не хочу вертати на «родіну»?»

Знайшов порятунок душі у новій родині, де народилися син Нестор і донька Роксолана.

1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.

Помер на 57-му році життя 25 серпня 1963р. Похований у місті Новий Ульм

Твори:

–         1925р. збірка оповідань «Чорні силуети»

–         1929р. збірка поезії «До меж заказаних»

–         1930р. історичний роман у віршах «Скелька»

–         1944, 1946р. роман «Тигролови»

–         1950р. роман «Сад Гетсиманський»

–         1953р. роман «Огнене коло»

–         1957р. роман «Буйний вітер»

–         1965р. роман «Людина біжить над прірвою»

–         п’єси «Генерал», «Морітурі», «Розгром»

–         1946р. збірка «Золотий бумеранг»

–         1956р. поема «Антон Біда – герой труда»

Найвідоміші твори Багряного: “Тигролови”, “Сад Гетсиманський”, “Скелька”, “Чому я не хочу вертатись до СРСР?”, “До меж заказаних”, “Людина біжить над прірвою”, “Огненне коло”.

За своїм світобаченням І.Багряний був романтиком.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/ivan-bagryaniy-biografiya-korotko