Грудень рік кінчає, а зиму починає

Грудень – первісток зими

Відійшла в минуле осінь.
Грудень – первісток зими –
оглядає володіння.
Сніг іскриться під саньми.

В білих шатах ліс дрімає.
Кригою взялись річки.
І виблискують під сонцем,
я посріблені стрічки.

Навкруги панує спокій,
а сусідньому дворі
червоніють горобини,
ніби спалахи зорі.
          Лідія Кир′яненко

 Грудень
 
Ходить грудень по грудках,
носить короб у руках.
Сам од хуги крижаніє,
сніг на землю хрустко сіє.
Мерзло слова проказує,
мов замети зав’язує:
— Кожній балці та долині —
по м’якій пухкій перині,
в узголів’я — чагарі,
щоб водились снігурі.
І на схили гір сніжата —
хай видзвонюють санчата,
сани, лижі та ґринджоли
від домівок аж до школи.
Сію, вію, повіваю,
рідну землю сповиваю...
Ходить грудень по грудках,
носить короб у руках.
А назустріч звіддалік
поспішає Новий рік.
               Леонід Горлач

Грудень

Дорожний майстер грудень
Мости будує всюди,
Вкриває ріки кригою,
Воює із відлигою:
Дороги підморожує
Ще й снігом припорошує,
Щоб на дзвінких санчатах
Новому року мчати.
                    Т. Коломієць

Грудень

Всі річки тепер в обнові,
Біле скло над бережком.
Ходить грудень по діброві,
Застеляє світ сніжком.
Вишні в інею розквітли,
В білих шубах всі дубки.
Позирають ночі світлі
В розмальовані шибки.

Є вже саночки новенькі,
Є хороші ковзани.
А мороз веселий дзенька,
Налітає з далини!

І така привітна й люба
Тиша білої зими.
І в кімнаті тепла груба,
Й нові книги на столі.
                    Т. Масенко