«Дім чоловіка – його фортеця; люди мало усвідомлюють, що власне дім може бути в’язницею для жінок та дітей» Джудіт Герман    Насильство –  завжди неприпустима міра, дія чи засіб для досягнення власних цілей. Воно буває різним: від фізичного до психологічного. Але завжди неприпустиме. Література ж зображає його у своїх сюжетах, часто аналізує і викриває будь-які насильницькі дії як річ неприпустиму. Саме художні тексти зі сторінок кричать про пагубність цього явища. Залишається тільки почути ті голоси.
	Прикладом книги про домашнє насилля, де психологія переплітається із художньою творчістю є графічний роман Єжи Шилака "Розквашене яблуко". Сімейне життя вчительки та бізнесмена схоже на фільм жахів, де у ролі монстрів виступає психологічне, сексуальне та фінансове насилля. Автор має надію, що після прочитання кожен, хто потерпає від подібного знайде сили зробити крок до нового життя.
	Чотирнадцятирічну Марту спіткала справжня катастрофа: після багаторічної відсутності повернувся брат її матері, оселився в тій самій квартирі й почав переслідувати юну дівчину, домагаючись її. Не знайшовши розуміння та підтримки в батьків, Марта наважується на відчайдушний учинок, що межує зі злочином, — і водночас дізнається, що вона — прийомна дитина, а ім’я її справжньої матері — таємниця.                                                                                                                           Низка драматичних подій, як видається Марті, веде її близьких та її саму до глухого кута… «Ті, кого немає» — книжка про психологічне насильство і протистояння йому, примхливі форми квір-сексуальності, проблеми прийомних дітей і конфлікти поколінь, які все ще зазнають впливу «совкової» дійсності. Дію роману приурочено до літа 2013 року.
	Так страшно... бути собою. Але чому? Хто змусив тебе вдягнути маску, щоб сховати справжнього себе? Ти зробив це, щоб не розчарувати батьків чи свого партнера? Або гра в хованки — це спроба замаскувати глибокі болючі рани?    Та втеча від себе — лише тимчасове полегшення. Час зняти маску. Без страху та дискомфорту. Нарешті прийняти та полюбити себе з усіма шрамами та недосконалостями. Ліз Бурбо певна, що «недосконалість» — вигадка і кожен з нас прекрасний та особливий. Головне — стати господарем свого життя.     Спробуйте зазирнути вглиб себе, перетворіть щоденні неприємності та дрібні проблеми на можливості стати кращою версією себе, не бійтеся зачепити старі рани, бо саме вони підкажуть шлях до зцілення. Час зробити крок назад... щоб розігнатися і стати собою!
	Коли жінка кохає чоловіка, вона ладна пробачити йому все і навіть більше. Вона знайде для нього сто тисяч правдивих виправдань, а потім сама в них повірить.     Мама Лілі потерпала від побоїв батька. Мовчки, аж поки він не помер. Тому Лілі пообіцяла собі, що ніколи не впустить у серце чоловіка, здатного вдарити жінку. Але впустила. І він ударив.     Сценарій стандартний – не хотів, не пам’ятає, розкаюється.     Лілі дає Райлі другий та останній шанс, і він його втрачає. Жінка розриває стосунки, у яких зазнає болю через нездатність чоловіка контролювати свій гнів. Це рішення далося їй нелегко, але підтримка друзів і рідних забезпечила їй душевний спокій. Адже винен не той, хто «спровокував», а той, хто вдарив. Причин для насильства не існує. Існують люди, які так вважають.
	Анна, головна героїня роману, сама виховує двох доньок. Чоловік спілкується із доньками у телефонному режимі. Старшій доньці-підлітку цього бракує. Їй здається, що мама зруйнувала їхню сім’ю з егоїстичних міркувань, змусивши татка страждати. А відтак – і її.     Анна мовчки вислуховує дорікання Клої, хоча сам лише спогад про того чоловіка завдає їй болю. Так, вона зруйнувала сім’ю. Але для того, щоб зберегти своє життя; і щоб у дівчат був нормальний тато, який любить їх і їхню маму на безпечній відстані. Побої нікого не прикрашають, а жінку й поготів.  Коли Клої дізналася про це, її ставлення до батька змінилося. Вона не перестала його любити, але припинила засуджувати маму.
	Книги про любов та вбивства: «Мовчазна пацієнтка» – трилер, головним запитанням якого є «чому головна героїня вбила свого чоловіка?» У неї було все, про що можна мріяти. Успішна кар’єра, люблячий чоловік, неймовірний будинок у найкращому кварталі міста. Мрія, а не життя. Та все ж, вона застрелила свого чоловіка. І тут знову зринає запитання «чому?», на яке читачі шукатимуть відповіді разом з ще одним героєм, психотерапевтом.
	"Без Меріт" - роман, який змушує читачів замислитися над важливістю чесності, взаєморозуміння та довіри в сімейних відносинах. Авторка Коллін Гувер розповідає історію сім'ї Восс, де кожен з її членів приховує таємниці. Головна героїня, сімнадцятирічна Меріт, відчуває, що не бачить любові від родичів і вирішує залишити їх, якщо нічого не зміниться.    Однак, перед тим, як здійснити свій план, Меріт вирішує розкрити всі таємниці, що приховує кожен з родичів, і змусити їх зізнатися у правді. Вона намагається підтримати спілкування в родині і показує, що важливість сімейних зв'язків переважає над всіма труднощами.    Авторка майстерно описує внутрішній світ кожного з героїв із їхніми таємницями та важкими життєвими ситуаціями. Це надзвичайно зворушлива і чуттєва книга, що залишає за собою слід у серцях читачів. "Без Меріт" - це пізнання важливості сімейних цінностей, пробудження емоцій та занурення у світ людських взаємин, що не залишить байдужим нікого. Твір наповнений тонким психологізмом, розгорнутим зображенням внутрішніх світів. Ми ніби опиняємося в шкірі того чи іншого героя, бачимо його самого та його життєву ситуацію крізь внутрішню та зовнішню призму.  Рекомендуємо цю книгу для всіх, хто бажає зануритися у глибини людської душі та взаємодії. Окрім того, твір дуже сподобається тим, хто пережив чи переживає зараз проблеми в родині, пов’язані з недомовками, нерозумінням одне одного, нівеляцією власних бажань та поглядів, знеціненням. Вона чудово підійде для неспішного сімейного читання та подальшого глибинного й відвертого обговорення.
	«Усі їхні демони» Поліни Кулакової – це гостросоціальний роман, у якому, з одного боку, є вбивства та їх розслідування, а з іншого – теми домашнього насильства, жорстокості, алкоголізму, підліткового бунту та байдужості, якою просякнуті інші, коли бачать подібне не у своєму домі. Та чи є у такій атмосфері місце любові? Запитання скоріше риторичне, але книжка не залишить байдужим нікого.
	У центрі графічної новели – подружня пара: він – бізнесмен, вона –вчителька. За зачиненими дверима їхньої родини щовечора розігрується драма, де є місце маніпуляціям і майже всім видам насильства – від фізичного та сексуального до психологічного та економічного. Цю жорстокість і нервовість, урешті-решт, відчуває на собі читач – як свідок, якому треба щось із цим досвідом зробити.
	У добірці книг, які розкривають темну суть насильства, просто не можливо оминути тему шкільного насильства чи підліткового булінгу. «Говори» Лорі Голс Андерсон –  це історія підлітка про власне життя, написана у формі щоденника. На перший погляд, героїня живе звичайним життям типового американської дитини. Але, якщо заглибитися далі, перед нами відкривається малоприємна правда: байдужість, лицемірство, емоційне та фізичне цькування. Легким читання цього роману не буде, а мурахи часто пробігатимуть з голови до п’ят.
	Зупиніться. Поставте на паузу щоденну метушню, вирвіться з її тенет і зазирніть до кафе на краю світу. Розгорніть меню й придивіться уважніше до останньої сторінки — там ви прочитаєте три запитання, від яких тікали все життя. Чому ви тут? Чи боїтеся ви смерті? Чи вдоволені ви?    Ця книжка допоможе у пошуках відповідей. З нею ви запалите вогонь у душі, усвідомите, що цінне, а що — марнота, поглянете на життя під іншим кутом зору, незалежно від набутого досвіду. «Кафе на краю світу» — справжній видавничий феномен, бестселер поза часом, що надихнув мільйони людей у всьому світі на великі зміни.