У війні, яку сьогодні веде Україна із російськими окупантами, важливі не лише зброя та набої, але і підтримка. Бійцям Збройних Сил та підрозділів територіальної оборони важливо знати, що їх підтримують у боротьбі за свою країну.  
  Для перемоги важливими є і дитячі малюнки, які підтримують дух українських воїнів. Саме такі малюнки із патріотичними гаслами, із Україною, яка перемагає, передають до волонтерського штабу "Тепла справа", розташованого   на базі нашої бібліотеки, вихованці   навчальних закладів Світловодська.
   Приєднуйся до доброї справи і ти.

Майстер-клас з оригамі «Усміхнена книжкова закладка»

Сьогодні в бібліотеці  був майстер-клас з оригамі «Усміхнена книжкова закладка».

                                    

                           

 

 

Увага!!!  Увага!!!  Увага!!! 

РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ

Всеукраїнський тиждень дитячого читання

«Читацька родина єднається заради вільної країни»

Гасло тижня:

"Наближаємо перемогу з книгою""

Програма тижня

26.04.24               Урочисте відкриття Всеукраїнського тижня дитячого читання «Читацька                                       родина єднається заради вільної країни»        1 - 9 кл.

26.04.24               Літератрний бенефіс Алли Криницької                      Чомусик

27.03.24               Літературний сніданок «Святкує книга ювілей»            5 – 9 кл

28.03.24               Майстер-клас з оригамі «Усміхнена книжкова закладка»        1 – 4 кл

1.04.24                 День бібліографії «Запрошуємо у світ книг»    5 – 9  кл

2.04.24                 Вікторина-загадка «Мої улюблені казки» Закриття Всеукраїнського тижня                                              дитячого  читання.                1 – 4 кл

           Завітайте до бібліотеки! Вас чекає чудова зустріч з книгою!

 #тижденьпоезії2024

    Сьогодні, 24 березня, у бібліотеці пройшла зустріч  відомих світловодських поетів літературного об’єднання «Літо» з поетами початківцями та шанувальниками поетичного слова. Цим заходом завершено низку заходів, що пройшли в рамках Національного тижня поезії ( 16 – 24 березня), який ініціював Український інститут книги.  Ця зустріч    зібрала  справжній аншлаг.     

  Початок зустрічі зі школярами міста, внутрішньо-переміщеними особами, учасниками літературного об’єднання «Літо», розпочався з презентації «21 березня – Всесвітній день поезії», яку підготували бібліотекарі філії.  

   Присутніх привітала керівник літературного об’єднання Лідія Андріївна Лаврик, яка розповіла про поетів та письменників, що були засновниками «Літа».

  Член бібліотечної ради, колишній зберігач фондов світловодського краєзнавчого музею, Тетяна Леонідівна Ткачук, поділилася цікавими фактами з життя письменників – земляків.   

  Найкращим подарунком для присутніх були вірші, які прозвучали в авторському виконанні членів літературного об’єднання так і наших запрошених гостей. Своїми доробками поділилися: Валентина Григорівна Павленко, Валенитна Володимирівна Потецкул, Віталій Олександович Семенюк, Віктор Вікторович Сурженко, Алевтина  Скора , Наталія Єфанова .

 Свої твори представили  поети початківці : Хоменко Мирона(6 кл), Кравченко Ані (9 кл), Віннікової Катерини(6 кл), всі вони учні КЗ «Гімназії «Нове місто»»

  З їх вуст щиро і просто звучали ліричні рядки про Україну, рідні місця, мову, і звичайно ж про страшну, жорстоку і болючу війну.    

 

Світлана Миколаївна Тодорова, бібліотекар ліцею "Перспектива", ознайомила присутніх з творами початківців свого закладу.

    Всі твори виступаючих, об’єднувала одна тема – ДІМ. Поняття «дім» для кожного українця і українки набуло щемкого й навіть сакрального значення. Дім для нас тепер про повертання і чекання, про безумовну віру в тих, хто за цей дім бореться. Дім – це світло, котре гріє, навіть, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Дім – це чуття себе частиною чогось більшого, частиною родини. Дім – це Україна.

    Доповненням зустрічі стала книжкова виставка «Літературне об’єднання «Літо»», на якій представили книги, як   авторів засновників об’єднання так і сучасних митців.

   Після закінчення заходу ще довго тривала щира бесіда за слянкою чаю зі смаколиками.

    Колектив бібліотеки щиро дякує за допомогу в проведенні заходу Лідію Андріївну Лаврик  та від імені «Літо», запрошуємо всіх хто пише поезію та прозу і хоче стати членом дружнього, талановитого колективу «Літо», на їх засідання, які проходять кожну першу неділю місяця о 12.30.

 #тижденьпоезії2024

Денис Витрук

#тижденьпоезії2024

                                                                День 9

Криницька Алла - поет, наша землячка  

Сторінка в соцмережі https://www.facebook.com/krinickaalla?locale=uk_UA

Село потроху засинало ...

Ген-ген вже сонечко" лягло."

День добігав собі до краю,

"Вмостилось" відпочить село.

З далеку видно вікна-зорі,

Що крізь кущі...ледь-ледь блищать.

Собаки "брешуть" без зупину,

Щоб подорожніх налякать.

Зібралась молодь на "досвітки"...

Веселу чутно їхню річ.

Та ніби кішка чорна-чорна,

Ступає м'яко літня ніч.

Десь між гілок, в гаю зеленім

"Сміються" над людьми сичі.

Очима світять... мов примари,

У темних хащах по ночі.

17.03.24. м. Світловодськ.

Я намалюю Україну... Яка була ще до війни: Лелека білий у гніздечку, А вдома доньки та сини. Де кожен день був... ніби свято, Унебі сонця ореол. Родина дружна та весела, А дітки бавились в футбол. Ходили всі гуртом до моря, Ловили рибку залюбки. Там безтурботно собі грались В пісочку милі малюки. Казан кипів, варилась юшка... І цей "божествений узвар" Із тисячів не переплутать... Немов на душеньку нектар. Вже і сусіди "підтяглися", Та скатертина із газет "Підслухувала" всі розмови, Та ні! Не видала секрет. Де кум куму так обіймає, Що верба заздрить... "сльози" ллє. Це лиш газета "помічає"... Мовчить...секрет не видає. Отак роки і пролітали, Як гарно й дружно всі жили. Враю були.... непомічали... Які щасливі ми були. Криницька Алла 19.03.23. 

****   Жив маленький їжачок...

Патріот лісного краю. Жив спокійно, та на лихо Прилетіла круків зграя. Кожен дзьобом шматував Їжачка гарну домівку. Шкереберть усе пішло, Все летіло на "долівку". Хтось рядно собі забрав, Хтось тягнув м'яку перину. Третій каркав на ввесь ліс, І злякав малу дитину. Бешкетують та кричать, Ніби це житло їх власне. З сумом дивиться їжак, На своє житло нещасне. Увірвався той терпець, Їжачок голки розправив. Та з розгону ворогів У "нокаут" вмить відправив. Розлетілись хто куди Ті ворожі "бусурмани." Десь у "гнидниках "своїх "Заливають" спиртом рани. КРИНИЦЬКА АЛЛА 22.03.24.

 #тижденьпоезії2024

                                                                      День 8

Валентина Потецкул, поетка - замлячка, член літературного обєднання "Літо" 

Чому...

Чому так пізно вишня розцвіла?

Чому так рано мати посивіла?

Бо на світанку сина провела.

Якби ж змогла то слідом полетіла.

- Куди ти сину? У які краї?

А чи побачу ще тебе, дитино?

"Ой біди, біди, бідоньки мої..."-

Лились рікою сльози без зупину.

Сорочку з бережками відбілю

Й рушник, що на весілля готувала,

На покуті лампадку запалю,

Щоб куля мого сина обминала...

Чому так пізно вишня розцвіла?

Чому так рано мати посивіла?

Бо на світанку сина провела,

Якби ж змогла, то слідом полетіла..           

   Зізнання над Дніпром

Ти на схилах Дніпра

 зізнавався мені у коханні…

 Ті слова були щирі,

 геть без сумніву,

 фальші й прикрас.

 Зорі падали з неба

 і згасали у хвилях в останнє

 І маяк одинокий,

 лиш на мить спалахнувши, вже гас.

 Твої ніжні вуста

 до моїх так легенько торкнулись,

 Стукіт серця твого

 в унісон ніби злився з моїм.

 І уперше в житті

 ми з тобою від чарів проснулись,

 віддались почуттям та словам

 і бажанням своїм.

 Ніби час зупинивсь:

 у ту мить нас було тільки двоє.

 Наші руки сплелись,

 як у бурю зелене гілля…

 Це палке почуття

 ми чекали так довго обоє,

 бо одна лиш любов

 все живе на землі.

окриля.     

  #тижденьпоезії2024

                                                                День 7

Лідія Лаврик,

письменниця і поетка, керівник літератургого обєднання "Літо".

Сторінка https://www.facebook.com/groups/1351583568703437?locale=uk_UA

Точка нуль

По битому склі... По битому склі...

Стоптала ступні до кісток...

Отямилась - кров! В калюжі я! Нііііі!

Не здатна ступити й крок...

Пробую встати... Упала... Повзу...

Отямилась... Біль... І скло...

Біль замість тіла... Біль замість рук...

Хто я тепер? Чи - ЩО?

Нарощую хутро неначе звір!

В пустелі битого скла

котитимусь в вічність удень і в ніч!

Раз кращої ради нема!

Вам смішно, що я уже в прірву лечу...

Навколо лиш скло і тьма...

Як випростать крила? Війна навкруг!

В безмежжі битого скла!

Є біль не як слово і не як гра -

нестерпний процес у часі -

політ в невідомості, вибух в свідомості

тепер вчителі наші..

***

Щоб відчути подих і крок війни.

Щоб дивитись лагідним теплим днем,

Як зникають міста під щільним вогнем.

Залишають чорний страшний прогал

У свідомості, тих, хто колись гуляв

Парками квітучими мертвих міст,

Хто колись там жив, хто колись там ріс.

Як чиєсь дитинство у цей момент

Вибухова хвиля розносить вщент.

Зазирніть, щоб чути у тиху ніч

Як зі сходу, з півночі - зусибіч -

Металеві, хижі летять птахи.

Як вогонь охоплює небосхил.

Як ніхто не збочує із доріг,

А між них тримається головних,

Щоб ні білий пляж, ні прекрасний ліс

Смертоносну знахідку не приніс.

...................................................................

А під ранок сняться барвисті тропіки,

Береги скелясті в рожевім мареві.

Море, що загоює чорні опіки,

Сонце, що лікує важкі поранення.

Бриз, що сажу й друзки із серця витрусить

І відмиє пам'ять дощами срібними.

Млосне літо. Стигнуть солодкі цитруси

І дорога стелеться між садибами.

Усі реакці