#тижденьпоезії2024

    Ліна Костенко народилася 19.03.1930 р. у місті Ржищів на Київщині в родині Василя та Зінаїди Костенків, які працювали вчителями. Батько був поліглотом і самостійно опанував 12 мов. Завдяки своїй ерудиції він викладав практично всі предмети в школі. Перший вірш Ліни був опублікований у 1946 році в дитячій газеті “Зірка”. Рік до цього вона передала рукописну збірку своїх поезій Павлу Тичині, який відвідав її школу. Ліна спочатку мріяла стати вчителем, як її батьки, і вступила до Київського педагогічного інституту. Проте вона обрала поетичний шлях і вступила до Літературного інституту в Москві. Творчість Ліни вивчається в школах вже протягом багатьох років. Її поезії часто цитують, зокрема у соціальних мережах. Вона завжди залишається скромною і не приймає надмірної уваги та компліментів.

 Тавро дочки “ворога народу” 

   У Ліни Костенко було тавро дочки “ворога народу” через те, що її батька у 1936 році його засудили на 10 років у концтаборах. Існує цікава легенда: коли до будинку Костенків прийшли НКВД-івці і веліли вказати, де знаходиться зброя, пан Василь показав рукою на колиску, сказавши: “Отам!”. У ліжечку спала маленька Ліна. Після оголошення вироку Василь Костенко сказав суддям: “Вашим червоним прапором тільки биків лякати”. Ця безстрашність та справжня людська гідність згодом передалися і його доньці. 

Твори Ліни Костенко забороняли друкувати 16 років

   Нетерпимість до несправедливості, відчуття власної гідності та непохитний характер підштовхнули Ліну Костенко стати активною учасницею руху шістдесятників. Цей рух боровся за збереження української мови, культури та відродження національної свідомості.

   У 1965 році Ліна Костенко разом із кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими відомими особистостями написала лист-протест до влади проти арештів української інтелігенції та вимагала публічних розглядів судових справ. Після опублікування відкритого листа Ліни Костенко в газеті “Літературна Україна” на підтримку В’ячеслава Чорновола в 1968 році, ім’я поетеси перестало згадуватися в пресі. Згодом за підтримку українських дисидентів твори Ліни Костенко заборонили друкувати. Довгих 16 років поетеса була змушена писати “в шухляду”. Наприклад, відомий сьогодні роман у віршах “Маруся Чурай” був написаний саме в цей період. Він принесе поетесі світове визнання й найвищу літературну премію України – Шевченківську.

Повномасштабну війну зустріла в Києві 

   Ліна Костенко проживає у відомому 13-поверховому будинку, що часто називають “письменницьким”. Його архітектурна форма нагадує розгорнуту книгу. Чотири десятиріччя тому в цьому будинку мешкали виключно письменники. Його збудували на кошти літературного фонду на початку 80-х років минулого століття. Навіть під час запеклих боїв під Києвом Ліна Василівна продовжувала творити у цьому будинку. 

   “Уявіть собі, я писала. Я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну. Мені оці бомби о 4 ранку звичні. З мого дитинства. А тепер, знову почула ті самі бомби, тільки страшніші. Мушу вам сказати, що я не злякалась. Я ні разу не пішла в укриття. Воно гуде – я думаю, ну добре, уб’є то уб’є. В укриття не пішла і весь час писала. Перший місяць, правда не дуже писалося. Перший місяць – весь час слідкувала за кожним кроком, нюансом цієї війни, а потім взяла себе в руки і почала писати, писати і все”, – розповіла письменниця. 

   У 2024 році Ліна Костенко дописує історичний роман. Каже, українцям варто очікувати прем’єри не однієї книги, а кількох одразу. “Я ж цей час не втрачаю. Зараз буде кілька книжок. От власне, книжка прози велика і книжка віршів. І книжка осмислень, що сталося”, – зазначила Ліна Костенко. Зараз Ліна Костенко усамітнена по-письменницьки. Онука поетеси Ярослава Барб’єрі каже, до спілкування із собою поетеса допускає лише найближчих людей, а весь вільний час присвячує творчості.

https://opentv.media/ua/ukrayinskij-pismennitsi-lini-kostenko-vipovnilos-94-roki